Геоекономічне позиціювання і Україна національні інтереси в контексті сучасного класифікаційного аналізу

В другому (історико-культурологічному) відношенні здійснювалися спроби узагальнення тенденцій розвитку та його домінантних факторів (етно- історичних, історико-релігійних). Застосовувалися методи формального протиставлення згідно релігійного критерія (іудео-християнського, ісламського, індуїстсько-буддистського “світів”), комплексних характеристик релігійно-географічної належності, яка, як це презюмувалося, відображала спільність “історичної долі” народів. Втім, розв'язання задачі історико- культурологічної класифікації цивілізаційних підсистем взагалі не має органічно цілісного інструментарію. Причому виділення співставних за базовими рисами (хоча б, наприклад, за розмірами) етно-культурних елементів геополітики інколи, в структурному відношенні, є “притягнутим”, але неадекватним (так, наприклад, констатація афроісламської єдності вочевидь має, знов-таки, надто механістичний характер). Відтак робота над даною проблематикою, хоча і становить безумовний науковий інтерес, потребує відомої коректності, а також комплексності підходів.

В третьому (регіонально-географічному) відношенні логіка класифікації значною мірою тяжіє до оцінки стану та перспектив тенденцій регіоналізації. Дійсно, можна казати про своєрідне змагання за контроль над найбільшими територіями а ще більше – ринками, тобто покупцями з урахуванням їхньої сукупної купівельної спроможності (зона вільної торгівлі для обох Америк, процес створення якої триває, а також розширюваний Євросоюз – ось приклади регіональної інтеграції, що тяжіє до природних географічних кордонів.

Ось, як розподілено населення світу на зламі тисячоліть між окремими континентами:

57% – Азія;

21% – Європа;

14% – обидві Америки;

8% – Африка.

Безумовно, буквально не йдеться про “змагання континентів”, або навіть пряму конкуренцію між ними (так питання і не ставиться хоча б тому, що ринок США більший за весь африканський – місячні продажі у цій країні становлять гігантську суму в 260 – 280 млрд. доларів), але про загальний глобально-конкурентний потенціал (можливо ще не реалізований) дані цифри свідчать достатньо красномовно. Зокрема, можна помітити, що потенціал регіоналізації країн Азії є дуже великим, навіть попри те, що за темпами цей процес значно поступається європейському та навіть трансамериканському.

Взагалі, на наш погляд, не можна виділити певні чітко окреслені групи країн, хіба що можна казати про загострення проблеми покраїнового розшарування рівнів доходів – значно більш разючого зубожіння населення в найбідніших країнах на тлі культу споживацтва в ряді країн Північної Америки та Західної Європи. Тобто, відносно того або іншого критерія, може віднайти застосування будь-який підхід, але слід дотримуватися органічної цілісності підходу, коректності застосування того або іншого критерія.

Аналіз спільних та відмінних рис економічного розвитку держав, що належать до різних географічних регіонів та мають різні здобутки в результаті їхньої участі в глобальній конкуренції, надає можливість виділити такі класифікаційні критерії, згідно яких можна виділити групи країн:

. принцип градації економічних досягнень та геоконкурентних переваг,

. принцип “природної” регіональної належності, а також

Подібні статті по економіці

Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту, поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...

Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства
інноваційний інвестиційний економічний ефект Під інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації ...

Дослідження функціональних стратегій сучасного підприємства
В умовах ринкової економіки сталися кардинальні зміни в системі управління об'єктів господарювання. У централізованій економіці свобода вибору постачальників ресурсів і маніпулювання рес ...