Перспективи формування нової якості економічного зростання в Україні

Низька конкурентоспроможність національних товарів стримує розширення внутрішнього попиту. Розрахунки свідчать про те, що для збереження економічної динаміки на рівні 7 %-8 % на рік приріст внутрішнього кінцевого попиту має становити не менш як 10 %-12 % на рік, а його внесок у приріст ВВП - 50%-60%.

Однак сектор промисловості, зорієнтований на товарне покриття внутрішнього попиту, в цілому недостатньо конкурентоспроможний для збільшення пропозиції відповідно до зростання попиту. У процесі зміцнення гривні ця суперечність проявляється у прискореному зростанні імпорту та, відповідно, в уповільненні економічного зростання.

Експортно-сировинний сектор зорієнтований на світові ціни, які визначаються доходами споживачів продукції цього сектору. Підприємства цього сектору економіки формують певні анклави, які складаються з успішних та фінансово стійких підприємств. їх успішний економічний стан слабо поширюється за межами цих анклавів. Наприклад, продукція металургійних підприємств, яка успішно продається за кордоном, не знаходить стабільного попиту всередині країни.

Річ у тому, що в Україні нині вкрай мало підприємств, яким потрібен високоякісний метал. Попит на високоякісну металеву продукцію нерегулярний та неритмічний. З другого боку, слід знати, наскільки вітчизняні виробники здатні забезпечити наших металургів необхідною продукцією. На жаль, підприємств, які можуть забезпечити металургів устаткуванням найвищого рівня, небагато. Прагнучи зберегти конкурентоспроможність на світових ринках, експортоорієнтовані підприємства купують якісний промисловий імпорт. Цей сектор економіки не створює мультиплікаційний попит на внутрішньому ринку. Експортоорієнтовані підприємства створюють свої банки, свої системи розрахунків. Вони також значною мірою пов'язані з іноземною фінансовою установою й не мають особливих потреб у послугах наших фінансових та банківських установ. Цей процес розпочався ще тоді, коли в умовах трансформаційної кризи наша фінансово-банківська система була дуже слабка й ненадійна.

Таким чином, експортно-сировинні підприємства не зорієнтовані на внутрішній попит. Приміром, щодо поставок вугілля, руди, енергії, то вони майже не взаємодіють з іншими секторами економіки.

Концентрація доходів в експортоорієнтованому секторі визначила відповідні пропорції у розподілі капіталу та інвестицій. В умовах, коли близько 75 % інвестицій в основний капітал промисловості здійснюється за рахунок власних коштів, розподілення доходів між секторами економіки визначає і пропорції капіталовкладень. Переважна більшість інвестицій (60 %) промисловості у 2002-2006 роках припадала на експортно-сировинний сектор і лише 20 % - на обробні внутрішньоорієнтовані галузі. Якщо у підприємств-експортерів спостерігається надлишок капіталу щодо можливостей його ефективного використання (про що свідчить використання лише половини доходів для власних інвестицій), то у підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок, спостерігається одночасно нестача капіталу і низька інвестиційна привабливість. Не відтворюється навіть капітал, що працює. Норма введення нових потужностей в секторі протягом 2001-2004 років становить 3 % на рік.

Як свідчать прогнозні розрахунки, світова кон'юнктура експортно-сировинних галузей може забезпечити в середньостроковій перспективі (2010-2012 роки) темпи економічного зростання близько 3 % на рік. Навіть за збереження відносно сприятливої кон'юнктури спостерігатиметься сповільнення економічного зростання. Воно становитиме 3 %-4 % на рік.

В українській економіці можна виокремити три сектори, які визначають особливості її розвитку.

Перший сектор охоплює переважно енергосировинні галузі, які залишились у спадок від радянської економіки. Остання через підвищену ресурсомісткість переробних галузей потребувала потужних сировинних секторів. Про таку економіку говорили, що вона має обтяжливу структуру. Такий сировинний сектор, успадкований українською господарською системою, почав працювати здебільшого на експорт, оскільки внутрішній попит на його продукцію був обмежений. Він став головним постачальником валюти до держави і був зорієнтований на світові ціни. У ньому існують переважно низькоефективні підприємства, які за зниження світових цін стають збитковими. При тому устаткуванні та персоналі на цих підприємствах із підвищенням ступенів обробки ще швидше зростають витрати. Тому для низькоефективних підприємств найвигіднішим є продаж сировини. Та в цілому, незважаючи на відсталість технології та організації, висока дохідність тут зумовлена низькими цінами на ресурси, що купуються на внутрішньому ринку, і низькою, порівняно з конкурентами, оплатою праці, однак вищою, ніж в інших секторах економіки.

Подібні статті по економіці

Управління конкурентоспроможностю підприємства ресторанного господарства в умовах глобалізації
Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявленн ...

Боргова безпека методологія оцінки та механізми забезпечення
Боргова безпека підприємства є однією з найважливіших складових фінансової безпеки, проблема якої стала найбільш актуальною в період світової фінансової кризи 2008-2010 рр. За цих обста ...

Грошова оцінка земель в Україні
Земля являється одним з основних елементів виробництва, за допомогою якого країна створює матеріальні цінності. Поряд з тим земля є природним об’єктом, який вже існує і не створюється лю ...