Форми та методи державного регулювання підприємництва

Значення підприємства для розвитку національної економіки та суспільного життя є незаперечним і винятково важливим. Але, незважаючи на місце, яке займає, та роль, яку відіграє підприємство в національній економічній системі, саме підприємство є досить вразливим і залежить від багатьох факторів, що формують так зване підприємницьке середовище.

Так, підприємництво не здатне повною мірою протистояти таким проблемам сучасної ринкової економіки, як монополізм, постійне порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, ускладнення відтворювальних процесів, глобалізація, нестача фінансових ресурсів, інфляція тощо. Це у свою чергу породжує такі негативні явища, як: масове банкрутство підприємницьких структур і втрата державою платників податків, а отже, скорочення джерел поповнення державних доходів, з одного боку, та збільшення навантаження на державний бюджет внаслідок збільшення соціалізованих витрат,з іншого. Все це спричиняє посилення соціальної напруги і нестабільності у державі.

Тому власне для усунення суперечності між високою економічною та соціально-політичною значущістю підприємництва, з одного боку, і слабкою життєздатністю та вразливістю суб’єктів підприємництва в сучасній ринковій економіці, з іншого, є необхідним державне регулювання підприємницької діяльності, а також державна підприємницька політика, спрямована на створення сприятливих умов для становлення і розвитку підприємництва національної економічної системи та його підтримку.

Державне регулювання підприємництва як елемент єдиної системи державного регулювання економіки

- це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва(сприятливого підприємницького середовища) і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

Обов’язковими умовами, що забезпечують становлення та нормальне функціонування і розвиток підприємництва, є:

· стабільна грошово-кредитна система;

· правова захищеність підприємництва;

· стабільна, стимулююча система оподаткування, яка б сприяла інвестуванню та реінвестуванню коштів у сфері підприємництва;

· розвинута система ринкової інфраструктури підтримки підприємництва (комерційні банки, товарні біржі, страхові компанії, науково-консалтингові, інформаційно-маркетингові фірми, навчальні центри загального розвитку підприємства, менеджменту, маркетингу тощо);

· державна підтримка підприємництва (особливо питаннях започаткування, реєстрації, фінансування, кредитування тощо);

· прозора і проста процедура регулювання підприємницькою діяльністю органів державної влади та управління;

· ефективний захист інтелектуальної та матеріальної власності;

· формування у суспільстві привабливого образу підприємництва і культивування прихильного ставлення до нього.

Державна підприємницька політика як система заходів щодо підтримки та розвитку підприємництва ґрунтується на таких принципах:

· забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;

· однакові умови для усіх господарюючих суб’єктів (вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо);

· свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

· обмеження державним регулюванням економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

· заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у підприємницьку діяльність;

· захист національного товаровиробника;

· заохочення підприємництва на основі критеріїв економічної ефективності та соціально-економічної значущості;

· селективна державна підтримка секторів, галузей і виробництв, які забезпечують розвиток прогресивних процесів та структурних зрушень у національній економіці;

· стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності;

· заохочення розвитку експортного потенціалу країни.

Безпосередніми суб’єктами державного регулювання підприємства в Україні виступають: Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства (здійснюють ліцензування видів діяльності); а також Міністерство фінансів, Державний комітет стандартизації, мерології та сертифікації, Антимонопольний комітет, Державна податкова адміністрація, Фонд державного майна та їх територіальні представництва, місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації, виконавчі органи рад, органи місцевого самоврядування), кожен в межах своєї компетенції і вповноважень, наданих їм законом.

Подібні статті по економіці

Аналіз власного капіталу в СВК Лиманський Очаківського району
Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже ...

Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення
кошти управління Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Вел ...

Види економічного ефекту від впровадження науково-дослідних робіт
В економічній науці першорядне значення мають питання, пов’язані з оцінкою ефективності ресурсів, які використовуються, витрат, які здійснюються та рішень, що приймаються. Всі проблеми ...