Пойняття господарського механізму, основні функції і сутність.

Актуальність основних форм правового закріплення господарського розрахунку випливає з об'єктивних потреб сучасного розвитку системи госпрозрахункових відношень за участю державних підприємств і об'єднань. Госпрозрахунковий характер діяльності підприємств і об'єднань викликає до життя й особливі правові форми її організації. Правове закріплення госпрозрахункових відношень здійснюється в нормах різних галузей права. Тому необхідний комплексний (міжгалузевий) підхід до вивчення відповідних явищ господарського життя. Водночас комплексний підхід до дослідження зазначених проблем аж ніяк не виключає необхідності виділення місця і ролі чинних у цій області норм кожній із галузей права.

Правові проблеми господарського розрахунку можуть бути предметом дослідження фахівців із загальної теорії держави і права (у плані дослідження питання про співвідношення економіки і права, про економічні функції держави і т.п.); по адміністративному і фінансовому праву (при дослідженні організаційної структури народного господарства, правових питань керування і т.п.); по трудовому праву (при дослідженні питань оплати праці й організації матеріального заохочення в умовах госпрозрахункової організації виробництва і др.), по земельному праву (при дослідженні проблем раціонального господарського використання природних ресурсів і правових проблем охорони природи).

Сам господарський механізм являє собою сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методів керування і правових норм, за допомогою яких товариство використовує економічні закони з урахуванням обстановки, що укладається.

У арсеналі економічних засобів, що забезпечують успішний вплив на розвиток народного господарства в цілому або окремих її галузях знаходяться важелі впливу, як ціноутворення, на чинники виробництва, їхній вплив на зміну обсягу виробництва, вплив на розмір національного доходу, державні фінанси, зовнішня торгівля, питання зайнятості, інвестицій у виробництво і т.д. т.п.

Все це говорить про те, що в розвитому ринковому господарстві, де стихійні тенденції розвитку виробництва можуть бути поставлені у визначені рамки, а товариство спираючись на силу держави може здійснювати цілеспрямоване керування виробництвом.

Як відомо, у межах однієї суспільно-економічної формації діють закони, властиві як суспільному засобові виробництва в цілому, так і чотирьом його окремим підсистемам - продуктивним силам, виробничим, організаційно-економічним і техніко-економічним відношенням. Оскільки економічний закон виражає внутрішні, необхідні, стійкі й істотні зв'язки між різноманітними сторонами явищ і процесів господарського життя, то він має і свої конкретні форми прояву. Система економічних законів знаходить своє вираження в системі економічних категорій. До останній, зокрема, ставляться товар, споживча вартість, вартість, ціна, собівартість, прибуток і ін. Господарський механізм включає всі конкретні форми економічних законів визначеної економічної системи. З такого розуміння співвідношення господарського механізму й економічних законів економічної системи, або суспільного засобу виробництва, випливає, що господарський механізм є механізмом використання економічних законів. Тому перша умова успішного функціонування господарського механізму - пізнання економічних законів, обставин, при яких діє той або інший закон. Так, утримання закону вартості складає обмін еквівалентів. Проте існуючий обмін товарами між промисловістю і сільським господарством не є еквівалентним.

Подібні статті по економіці

Франчайзинг як засіб мінімізації підприємницьких ризиків
Актуальність теми. Для української економіки питання розвитку підприємництва вирішується протягом двох десятиліть, проте ще і досі не втратило своєї актуальності. Постійні спроби зблизит ...

Земельні ресурси підприємства
Високоефективну і конкурентоздатну економіку можуть формувати і розвивати лише професійно компетентних і досвідчених управлінських кадрів всіх рівнів, перш за все господарських керівник ...

Газова промисловість Росії
У період ринкових реформ галузі паливно-енергетичного комплексу Росії удосконалювалися структурні та управлінські. На відміну від нафтової промисловості, де за період соціально-економіч ...