Державне регулювання в Україні.

Через тернії кажуть, шлях лежить до… В усякому разі, не до поразки і втрат. Аде й тернії ми проходимо щось занадто довго.

За умов зруйнування Радянського Союзу різкий перехід до ринкових механізмів саморегулювання був цілком виправданим, а за тодішніх політичних умов, мабуть, єдино можливим кркком. Та ринок, з яяяким було покладено стільки надій, виявився дуже складною конструкцією. Вона не може скластся сама собою – тут потрібні значні зусилля держави протягом десятиліть.

А ми підняли занадто багато пилу на своєму життєвому шляху

І можна навіть зробити висновки відносно можливого розвитку подій у країні у разі, якщо не буде вжито рішучих заходів до посилення регулюючого впливу держави в потрібних напрямах

Слід визнати, що певних заходів в Україні вживали, але вони були якимись безцільними. А мудрі люди завжди вважали, що безцільне – це не тільки те, що не досягає цілі, а й те, що б’є через ціль, по своїх тилах.

Ось чому, на жаль, наші «незалежні» продуктивні сили продовжували йти в напрямі, протилежному тенденціям, характерним для розвинених держав, а також для деяких з тих, що перебувають у так званому перехідному періоді.

Відносна частка видобутку сировини в нашій економіці прдовжує зростати; збільшується матеріально- і енергоємкість виробництва; застаріле, традиційне устаткування не замінюється; нові технології не впроваджуються ;знищуються професіональні якості нації, навпаки,частка витрат на науку, освіту, медицину, так само як і їх вкладу в економіку катастрофічно падають.

Нещодавно народний депутат України Михайло Павловський оприлюдрив разючі факти, які доповнюють змадьовану вище картину. За п’ять років виробництво України впало, на 55%. Українські банкіри майже не кредитують українське виробництво,а, навпаки, створюють умови для втечі капіталу за кордон і, отже, для фінансування іноземного виробництва.

За рубіж йде також і значна частина заробітної плати наших громадян, оскільки 95% (!) товарів широкого вжитку на українському ринку – імпортні. Взагалі українська грошово-фінансова система практично є антиринковою.

Рівень фонду зарплати в складі ВВП становить в Україні 10%, тоді як у розвинених країнах – 50-70%. Поза межею бідності перебувають нині 80% громадян країни. Бурхливими темпами зростає безробіття – офіційне і, особливо, приховане.

Вільне суспільство стало фактично некерованим, і єдина тенденція, що чітко проглядається, це деградація. Корумповане чиновництво у союзі із кримінальними злочинцями, відчуваючи повну безкарність, тягне країну у прірву.

Дошкульно тривожить думка і невже ж у кризовій ситуації не знайшлося в країні розумних людей, які могли б передбачити обвал і хоч якось применшити, пом’якшити дію руйнівних сил ? Розумію, питання це – риторичне… І мимоволі пригадуються слова видатного історика В. Ключевсюкого: «Усім можна гордитися, навіть відсутністю гордості, так само як від усьго можна здуріти, навіть від власного розуму.» Прикро…

Деяку надію вселяє програма діяльності Кабінету Міністрів України в якій накреслено основні шляхи усунення помилок допущених у здійснені реформ. І все ж без вивчення і творчого врахування досвіду інших країн не обійтися. Повторимо : якщо самі собі не вороги.

Подібні статті по економіці

Інноваційні процеси як шлях динамічного розвитку підприємства
господарювання виробництво нововведення Перехід економіки України до ринкового типу вимагає докорінних змін структури та якості праці, основного та оборотного капіталу, системи фінансів і ...

Економічна діяльність
Економічна діяльність, як центральний і визначальний елемент економічної культури Економічній культурі характерна кожному з елементів економічної системи, усім видам, способам і ф ...

Економіка природокористування
Одним із численних нововведень Податкового кодексу України (далі - Кодексу) є прихід загальнодержавного екологічного податку на заміну колишньому збору за забруднення навколишнього прир ...