Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види

Виходячи з реалій, неправомірно заперечувати необхідність державного втручання у процес ціноутворення, доцільність певного перерозподілу національного доходу на користь найбідніших верств населення. Тому необгрунтованим є висновок класичної школи політичної економії про те, що будь-який перерозподіл, порівняно з ринковою рівновагою, призводить до зростання сукупних витрат. Справедливішим є твердження англійського економіста А. Пігу, що трансферт доходу від багатих до бідних збільшить сукупний добробут, оскільки сума задово-

лення останніх зростає більше, ніж зменшується сума задоволення перших.

Крім того, практика розвитку передових країн світу незаперечне показала, що вільна ринкова економіка неспроможна досягти загальної рівноваги (тобто одночасної рівноваги на всіх ринках і в усьому господарстві) навіть за державного регулювання.

Закон Вальраса і закон Сея. На інших позиціях перебував автор теорії загальної рівноваги Л. Вальрас. Цю теорію у модернізованому вигляді вважають і нині ядром політичної економії, а американський економіст Й. Шумпе-тер назвав її «священним писанням» політичної економії.

Основною умовою досягнення загальної рівноваги є те, що за певного рівня розвитку техніки вартість визначається у точці між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів і граничними суспільними витратами виробництва цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одного боку, опосередкований вплив на граничну суспільну корисність певної кількості всіх інших товарів, а з іншого - альтернативні можливості використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів.

У разі відсутності ціни рівноваги на певному ринку навіть при збалансуванні попиту і пропозиції це зумовить нерівновагу на інших ринках. Так, із встановленням рівноваги на ринку автомобілів нижча ціна (щодо ціни рівноваги) призведе до зростання попиту на них, а відповідно й зростання виробництва. Але це спричинить незбалансованість ринку холоднопрокатного листа, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку автомобілів тимчасовою.

Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівноваги Л. Вальраса є зміна структури цін рівноваги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь. Вихідним у ній є положення про те, що сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сукупній сумі пропозиції (поняття рівноваги і вартості збігаються). Це положення отримало в економічній літературі назву закон Вальраса.

Теорія загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса значною мірою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж.-Б. Сея. Згідно з нею продавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони

автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг. Тому неможливі їхнє надвиробництво та дефіцит. Ж.-Б. Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і брак інших. В економічній літературі ці положення відомі як закон Сея.

Основним недоліком цього закону є, по-перше, ототожнення простого товарного обміну (де продаж одного товару здійснюється з метою придбання іншого) з товарним обміном, що відбувається за допомогою грошей. По-друге, Ж.-Б. Сей ототожнював виробниче споживання з особистим. Цю концепцію підтримував Д. Рікардо.

Між законом Сея та законом Вальраса існує принци^ пова відмінність. У моделі Л. Вальраса товарами і послугами вважаються такі специфічні товари, як гроші та цінні папери. Тому продавець будь-якого товару чи послуги пред'являє попит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред'являтися не лише на реальні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальні суми доходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витрат зараховують і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходить своє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попит зосереджується на грошах, то в народному господарстві бракує ефективного попиту (тобто попиту на реальні товари і послуги), що спричиняє надвиробництво товарів і послуг.

Основним недоліком концепції Л. Вальраса є надмірно абстрактна, гіпотетична модель «ідеального ринку», в якій для того, щоб довести здатність ринкового механізму досягати рівноваги, необхідно прийняти попередню умову про те, що всі процеси ринкового пристосування і наближення до рівноваги здійснюються ще до початку самого виробництва й обміну, а сам обмін відбувається уже за цінами рівноваги. Тому не дивно, що Л. Вальрас не вважав свою систему рівнянь такою, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її як ефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережно переносити на реальні проблеми.

Подібні статті по економіці

Центральний банк і монетарна політика
Гроші - важливий елемент ринкової системи господарства, і стабільність грошової системи держави - обов’язкова умова нормального функціювання всієї національної економіки. Розлад гро ...

Іноземний капітал в економіці України стан, проблеми і перспективи
Актуальність теми. Україна як молода незалежна, суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з іншими країнами світу. Світові економічні зв'язки нам пот ...

Асоціація як форма організації об’єднань підприємств
асоціація господарський об’єднання Як правило, одним із перших питань, що постає під час створення об’єднань підприємців (далі - асоціацій), є вибір їхньої організаційно-правової форми і ...