Європейська валютна система

Інші (Великобританія, Італія, Ірландія і періодично Франція) віддавали перевагу індивідуальному плаванню своїх валют.

Наприкінці 70-х років активізувалися пошуки шляхів створення економічної і валютної спілки. У проекті голови Комісії ЄС упор був зроблений на створення європейського органу для емісії колективної валюти і часткового контролю над економікою країн - членів ЄЕС. Ці принципи валютної інтеграції були призначені в основу проекту, запропонованого Францією і ФРН у Бремені в липні 1978 р. У результаті затяжних і важких переговорів 13 березня 1979 р. була створена Європейська валютна система (ЄВС). Її цілі такі: забезпечити досягнення економічної інтеграції; створити зону європейської стабільності з власною валютою в противагу Ямайській валютній системі, заснованої на доларовому стандарті; захистити “Загальний ринок” від експансії долара.

ЄВС - це міжнародна (регіональна) валютна система - сукупність економічних відношень, пов'язана з функціонуванням валюти в рамках економічної інтеграції; державно-правова форма організації валютних відношень країн “Загального ринку” із метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів. ЄВС - підсистема світової валютної системи (Ямайської). Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, що відрізняються від Ямайської валютної системи.

1. ЄВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЕКЮ визначається по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Частка валют у кошику ЕКЮ залежить від питомої ваги країн у сукупному ВНП держав-членів ЄС, їхньому взаємному товарообігу й участі в короткострокових кредитах підтримки. Тому самим вагомим компонентом ЕКЮ - приблизно 1/3 - є марка ФРН. У вересні 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору “абсолютна вага” валют в ЕКЮ заморожена, проте “відносна вага” коливається в залежності від ринкового курсу валют.

2. На відміну від Ямайської валютної системи, що юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовує його в якості реальних резервних активів. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, із цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС. Центральні банки внесли у фонд 2,66 тис. т золота (у МВФ 3,2 тис. т). ЕКЮ, отримані в обмін на золото, зараховуються в офіційні резерви. По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд, а також для регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+2,25%) від центрального курсу, для деяких країн, зокрема Італії, +6% до кінця 1989 р., потім Іспанії з урахуванням нестабільності їхнього валютно-економічного становища. З серпня 1993 р. у результаті загострення валютних проблем ЄС рамки коливань розширені до (15%).

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних із валютною інтервенцією.

Створення ЄВС - явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру. Проте, будучи підсистемою світової валютної системи, ЄВС відчуває негативні наслідки нестабільності останньої і вплив долара США. Порівняльна характеристика ЕКЮ і СДР дозволяє виявити їхні спільні риси і різниці. Спільні риси полягають у природі цих міжнародних рахункових валютних одиниць як прообразу світових кредитних грошей. Будучи жирогрошами, вони не мають матеріальної форми у вигляді банкнот, зараховуються на спеціальні рахунки відповідних країн і використовуються у формі безготівкових перерахувань по ним. Їхня умовна вартість визначається по методу валютного кошика, але з різним набором валют. За збереження на рахунках понад ліміту емітент виплачує країнам процентні ставки.

Проте є розходження ЕКЮ і СДР, що визначають переваги перших.

1. На відміну від СДР емісія офіційних ЕКЮ частково забезпечена золотом і доларами за рахунках об'єднання 20% офіційних резервів країн членів ЄВС. У розпорядження ЄВФС переведено з центральних банків 2,3 тис. т золота.

2. Емісія ЕКЮ більш еластична, ніж СДР. Сума випуску офіційних ЕКЮ не встановлюється заздалегідь, а коректується в залежності від зміни золотих-доларових резервів країн-членів ЄВС. При цьому упущенням є вплив на емісію коливань ціни золота і курсу долара. Емісія приватних (комерційних) ЕКЮ банками більш відповідає потребам ринку. Її емісійний механізм включає дві операції: “конструювання” ЕКЮ, тобто створення на прохання клієнта депозиту в складі валют, що входять у її кошик; “злам кошика” ЕКЮ, тобто купівля і продаж на євроринці цих валют (або однієї з них за узгодженням банку з позичальником) для виплати депозитів.

Подібні статті по економіці

Ефективність використання оборотних коштів підприємства і шляхи її підвищення
кошти управління Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Вел ...

Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
У будь-якій країні з ринковою економікою ефективно працююче інституційне середовище є необхідною базовою умовою для забезпечення сталої динаміки економічного зростання. Національна екон ...

Аналіз виробництва та реалізації продукції
В сучасних умовах ринку і конкуренції значно зростає актуальність та необхідність проведення аналізу виробництва та реалізації продукції. Це пояснюється тим, що зі зміною кон'юктури рин ...