Економічна безпека України

Найважливішими рисами працівника нового типу в умовах НТР є розвиток його творчих здібностей, професійних навичок; економічне мислення; рівень підготовки до організаційної й управлінської діяльності (знання найновіших методів, форм організації праці, вміння ефективно організувати працю трудового колективу тощо).

Заважають успішній діяльності народного господарства України безініціативність, недостатній професіоналізм, відсутність належної самодисципліни, техніко-технологічної культури тощо частини його працівників. Більше того, за роки перебування при владі антинародних режимів негативні риси людини-працівника значно посилились, що поглиблює нестабільність економічної системи. Відставання України від багатьох розвинутих країн у цій сфері і навіть зростаючий розрив є важливим фактором зменшення її економічної безпеки.

Синтезуючим показником розвитку людини-працівника є рівень її освіти, економічної культури тощо. За своїм освітнім потенціалом Україна відстає від багатьох розвинутих країн. Так, якщо прийняти рівень освітнього потенціалу у США за 100% (за кількістю студентів на 100 тис. населення), то в Канаді цей показник становить 99,6%, у Південній Кореї - 69,3, в Ізраїлі - 53,7, у Західній Німеччині - 49,2, в Іспанії - 47,3, в Росії - 40,4, в Україні - 32,7%. Хоча в останні роки цей розрив значно зменшився, але відставання за якістю освіти ще залишається значним.

Формування людини-власника в Україні передбачає подолання тотального відчуження працівників від засобів виробництва і створеного продукту, від управління власністю та ін. Успішне розв'язання цієї проблеми сприяло б формуванню людини-працівника. У багатьох розвинутих країнах ці процеси відбуваються інтенсивно через створення народних підприємств, формування прошарку реальних (а не формальних) акціонерів. В Україні, однак, здійснювалася не народна, а кланово-номенклатурна приватизація, суто символічне перетворення працівників на власників, широкомасштабне розкрадання державної власності. Оскільки ці процеси відбувались на тлі численних обіцянок вищих керівників держави сформувати широкий прошарок реальних власників, то зростали апатія і безініціативність народу, його незадоволення, які спричинили наприкінці 2004 р. соціальний вибух.

У сфері соціальних відносин сутність людини розкривається в утворенні класів, соціальних верств, прошарків, у формуванні спільних економічних, політичних та інших інтересів тощо. На відміну від розвинутих країн, де триває процес утворення середнього к-часу (насамперед, класу власників), в Україні відбувалася поляризація суспільства на вузьке коло буржуазії та напівпролетаризовану більшість населення. Це гальмувало стимули до праці у більшості найманих працівників, було підґрунтям для соціальної революції.

У сфері правових відносин сутність людини означає можливість й ставлення до різних об'єктів власності як до своїх, владу над речами, право володіння, користування і розпоряджання ними, формування правової культури тощо. В Україні внаслідок зубожіння переважної частини суспільства створювалось правове поле нігілізму, вседозволеності, неповага до законів держави, а через тотальне відчуження працівників від власності зменшилася їх влада над речами, над різними об'єктами власності (засобами виробництва, інтелектуальною власністю та ін.). Це також загрожує суверенітету держави, призводить до зростання злочинності, насамперед економічної.

У сфері національних відносин слабо виявляється національна самосвідомість людей, має місце розбрат у релігійних общинах тощо.

Наукова незалежність держави полягає у здатності народу, насамперед інтелігенції, засвоювати нові знання, технічні новації, впроваджувати наукові винаходи у виробництво, в досягненні нею передових позицій хоча б у кількох пріоритетних галузях світової науки та здатності утримувати їх, у наявності висококваліфікованих учених та ін. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років за низкою кількісних показників (чисельності кандидатів і докторів наук, наукових установ, обсягу витрат на розвиток науки та ін.) Україна входила до першої десятки країн світу. За 1991-2004 рр. у країні втричі скоротилася мережа проектних і науково-дослідних організацій, більш ніж удвічі - чисельність наукових працівників, питома вага бюджетних асигнувань на науку скоротилася з 3% ВВП у 1990 р. до 1% у 2004 р. Відбувається катастрофічне руйнування наукового потенціалу держави. Все це теж ослаблює економічну безпеку країни, її економічну незалежність.

Подібні статті по економіці

Тіньова складова національної економіки та напрямки протидії
Світовий історичний досвід господарювання показує, по-перше, що "тіньова" економіка у різних масштабах існувала практично у всіх економічних системах, по-друге, - багатогранні ...

Економiчне обґрунтування напрямiв пiдвищення ефективностi використання основних фондiв підприємства
Актуальність теми: ринкові методи господарювання вимагають того, що будь-який ресурс який є у наявності субьктів господарювання повинен використовуватись із відповідною віддачею. Проблем ...

Фінансова стійкість підприємства
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійк ...