Розвиток споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки

До основних тенденцій розвитку ринку послуг можна віднести збільшення розриву між попитом та виробничими можливостями сфери послуг, суттєве подорожчання послуг, зростання регіональної диференціації в обсягах і структурі надання послуг на одного мешканця, зменшення у витратах населення частки споживання санаторно-курортних та послуг громадського харчування. В цих умовах ринок послуг не може стати важливим прискорювачем економічного зростання, тобто виконувати таку роль, яку він відіграє у розвинених країнах світу.

Перспективи подальшого розвитку ринку спожиткових товарів і послуг пов’язані із необхідністю збільшення обсягів платоспроможного попиту за рахунок подальшого підвищення рівня оплати праці і збільшення кількості робочих місць, утримання помірного рівня інфляції, денатуралізації доходів сільського населення із залученням каналів споживчої кооперації, підтримання оптимальних співвідношень між обсягами імпортованих товарів і вітчизняного виробництва, вдосконалення інфраструктури ринку, подолання деформації ринку, в тому числі за рахунок легалізації його тіньового сектору, розвитку сфери послуг населенню.

Важливу роль в підвищенні ефективності функціонування ринку повинно відігравати удосконалення його державного регулювання, яке має бути спрямоване на розробку соціальних нормативів споживання, забезпечення європейських стандартів виробництва і обслуговування населення.

Зростання ролі соціальних вимог та критеріїв функціонування споживчого ринку визначаються, насамперед, підвищенням значення людського чинника у формуванні ефективних засад розвитку економіки внаслідок підвищення продуктивності праці в умовах науково-технічного прогресу, комп'ютеризації і впровадження інформаційних технологій, роботизації, по-друге, досягненням рівня задоволення життєво важливих вимог в товарах і послугах для відновлення працездатності, збереження здоров’я, і, по-третє, зростанням активності людини завдяки виробництву у все більших масштабах інтелектуальних товарів і послуг.

Проте узагальнення світового і вітчизняного досвіду визначення чітких конкретних параметрів, що характеризують ступінь задоволення соціально-економічних потреб населення країни, засвідчує, що соціальні індикатори рівня життя населення, як і обґрунтовані критерії їх об’єктивної оцінки, поки ще не відпрацьовані.

Курс України на досягнення європейських стандартів життя знайшов законодавче відображення у прийнятих Верховною Радою Законах "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-ІІІ від 5.10.2000р., "Про соціальні послуги" №45 від 24.05.2003р., із змінами, внесеними згідно із Законом №189-ІV від 24.06.2004р.

Вони визначили правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Під державними соціальними стандартами, згідно з Законом, слід розуміти визначені державою соціальні норми і нормативи, на базі комплексу яких встановлюються рівні основних соціальних гарантій

(мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму).

Подібні статті по економіці

Види економічного ефекту від впровадження науково-дослідних робіт
В економічній науці першорядне значення мають питання, пов’язані з оцінкою ефективності ресурсів, які використовуються, витрат, які здійснюються та рішень, що приймаються. Всі проблеми ...

Управлінський облік, аналіз і бюджетування витрат на матеріалах СГПП Рать
В сучасних умовах господарювання операційна діяльність підприємств досить широко розгалужена. Це виробництво і реалізація продукції, товарів, запасів, послуг, виконання робіт, реалізаці ...

Економічна діяльність
Економічна діяльність, як центральний і визначальний елемент економічної культури Економічній культурі характерна кожному з елементів економічної системи, усім видам, способам і ф ...