Фактори територіальної організації сільського господарства

Сільське господарство розвивається і розміщується на певній території відповідно до територіальної диференціації двох головних груп факторів: природних і соціально-економічних.

Територіальні відмінності природного середовища є умовою, що найрізкіше територіально диференціює сільське господарство. Вплив природних умов і ресурсів на цю галузь - не прямий, а опосередкований відповідним суспільним ладом, рівнем розвитку продуктивних сил і науково-технічним прогресом. Тому незаперечний той факт, що територіальні поєднання природних умов і ресурсів зумовлюють так звану природну продуктивність праці, яка виражається у різних витратах живої праці на виробництво 1 ц продукції, у коливанні показників собівартості продукції та середньої багаторічної врожайності різних культур. Зрозуміло, відмінності в цих показниках не можна пояснити лише впливом природних умов, однак сумніву немає, що цей вплив суттєвий.

Конкретний аналіз ступеня відповідності природних умов і ресурсів вимогам сільського господарства необхідно розглядати не взагалі, а в розрізі відповідних природних (найчастіше зональних) і аграрно-територіальних комплексів, а також навіть окремих спеціалізованих підприємств.

Природні умови впливають на сільське господарство усією своєю сукупністю, що має зональні особливості, проте їх можна розчленувати на елементи природного комплексу і виявити вплив кожного окремо. Зональні особливості природних умов і ресурсів випливають з величини і географічного положення досліджуваної території. На ефективність розміщення і спеціалізації сільського господарства особливо великий вплив мають кліматичні умови, фунти, рельєф місцевості та водні ресурси. Земля, тепло і волога - головні природні ресурси, що зумовлюють можливість вирощування тих чи інших культур у кожній конкретній місцевості. Земля - основний засіб виробництва, предмет та знаряддя праці у сільському господарстві. Вона має чудову властивість - родючість, а можливість постійного її підвищення при правильному обробітку є реальною основою для інтенсифікації сільського господарства. Безумовно, повністю врахувати якість землі можна при наявності земельного кадастру для всієї території країни, який означає облік і систематизацію необхідних відомостей про землю, що характеризують її як засіб виробництва.

Для території окремого сільськогосподарського підприємства чи іншої адміністративної одиниці результатом робіт повинно бути визначення сільськогосподарських типів земель, тобто карта цих агровиробничих типів. Такі генералізовані типи земель можуть бути територіальною одиницею аналізу ефективності розміщення та спеціалізації головних рослинницьких галузей (товарних продуктів), і частково рівня комплексності виробничих територіальних типів господарств. Генералізовані типи земель повинні бути деталізовані для потреб окремих господарств у межах адміністративного району.

Для виділення генералізованих сільськогосподарських типів земель рекомендується використовувати не лише картосхеми грунтів досліджуваної території, а й картосхеми їх бонітету на основі виявлення кореляційних зв'язків між урожайністю основних сільськогосподарських культур, механічним складом і вмістом гумусу в грунті. Бонітування ґрунтів (визначення їхньої якості) дає змогу повніше оцінити агровиробничі властивості грунтів і земельних угідь, їхню продуктивну здатність.

Подібні статті по економіці

Господарська діяльність ВАТ Київський завод безалкогольних напоїв Росинка
Метою виробничої практики є ознайомитися із господарською діяльністю ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», дослідити її стан та економічні показники, що її відображають. ...

Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
У будь-якій країні з ринковою економікою ефективно працююче інституційне середовище є необхідною базовою умовою для забезпечення сталої динаміки економічного зростання. Національна екон ...

Державне регулювання ринкової економіки
Високорозвинена ринкова економіка — це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики держ ...