Детальний аналіз стану технопарків в Україні

Комерціалізація наукових досліджень є важливою складовою у ланцюгу наука - техніка - виробництво - споживач. До організаційних чинників цього процесу можна віднести інноваційну інфраструктуру та нормативно-правове забезпечення суб’єктів комерціалізації; до економічних: венчурне підприємництво. Щодо інноваційної інфраструктури, то в Україні сформовано лише окремі її елементи.

До організаційних форм, які забезпечують розвиток інноваційної діяльності можна віднести: технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційні центри, венчурні фірми, консультативні тааналітичні фірми та ін.

Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є Конституція України, закони України "Про наукову і науково-технічну діяльність", “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, "Про державне прогнозування та розроблення програм

економічного і соціального розвитку України", "Про інноваційну діяльність", "Про наукову і науково- технічну експертизу", "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки", "Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків", «Про наукові парки» інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційній сферах.

Найбільш успішною формою організації швидкої реалізації наукових розробок є технопарки.

В основу створення технопарків покладена координація діяльності та співробітництво такихланок як наука, вища школа, виробництво, державний та приватний сектори, органи управління.

Необхідними умовами утворення є: присутність в регіоні науково-дослідних установ високого класу; наявність висококваліфікованих спеціалістів виробничої сфери; можливість пільгової оренди або придбання виробничих приміщень чи ділянки землі; наявність технологічної інфраструктури та венчурного капіталу [1].

Реальний технопарковий рух в Україні почався лише після прийняття у 1999 році Верховною Радою України Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», яким передбачено сприяння держави у вигляді економічних пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2000 № 1018 визначено порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технопарком. Разом із тим технопарки України ще не стали регіональними центрами розвитку інноваційної діяльності. І проблеми тут не тільки у фінансуванні.

За опублікованим дослідженням Міністерства освіти і науки України «у 2009 році активність технопарків практично зведено до нуля: кількість діючих проектів технопарків зменшилася майже в 7 разів (з 108 до 17). При чому 11 проектів було зареєстровано в останні 2 роки, тоді як з 2005 року по кінець 2007 року не було зареєстровано жодного. Платежі до бюджету та державних цільових фондів скоротилися з 123,1 млн. грн. за перше півріччя 2007 року до 13,6 млн. грн. за перше півріччя 2009 року. Основною причиною такої ситуації є невиконання Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та зміни до нього. Невиконання законодавчою та виконавчою гілками влади положень законів, спрямованих на створення сприятливих умов для суб'єктів інноваційної діяльності, а також його часті зміни, призупинили стрімку динаміку розвитку та розбудови цієї інноваційної мережі в Україні» [2].

Потрібна оновлена нормативно-правова база регулювання діяльності цих інноваційних структур.

Нагальним є розробка законопроекту «Про діяльність технопарків, технопаркових структур та технополісів», оскільки Законом «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», регулюється пільговий режим для виконавців інноваційних та інвестиційних проектів технопарків, а виникає потреба у підтримці й створенні нових малих і середніх інноваційних підприємств у регіоні, пільг, стимулів та інших форм їх державної підтримки.

Застарілим є й затверджене у 1996 році Кабінетом Міністрів України «Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів” № 549, що ґрунтується лише на законодавчих актах щодо організаційних форм, притаманних усім суб'єктам підприємництва й їхній спільній діяльності, без класифікації інноваційних структур та виділення їх специфіки.

До заходів державної підтримки функціонування технопарків можна віднести: звільнення від податку на прибуток та податку на додану вартість, звільнення від сплати ввізного мита, застосування системи прискореної амортизації, повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування, повна або часткова компенсація відсотків. Останні з цього переліку заходи не діючі. У багатьох країнах світу держава забезпечує стимулюючу підтримку ефективної діяльності технопарків - від прямого бюджетного фінансування, особливо при створенні, до різного виду митних і податкових пільг у процесі їхньої діяльності. Якщо в Україні найближчим часом не буде вжито кардинальних заходів щодо нормалізації роботи технопарків, нормативно-законодавчого регулювання їхньої діяльності, то такі, ще донедавна успішно працюючі інноваційні структури припинять своє існування.

Подібні статті по економіці

Загальна характеристика системи менеджменту підприємства
Формування ринкової економіки здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні різних форм власності та способів господарювання. Адміні ...

Види економічного ефекту від впровадження науково-дослідних робіт
В економічній науці першорядне значення мають питання, пов’язані з оцінкою ефективності ресурсів, які використовуються, витрат, які здійснюються та рішень, що приймаються. Всі проблеми ...

Грошово-кредитна політика та її роль в державному регулюванні економіки
Стабільність та розвиток національної економіки забезпечується використанням державою різноманітних інструментів макроекономічного регулювання. Одним з найдієвиших засобів макроекономіч ...