Види фірми

На Заході розрізняють три основ­них види: фірми, що належать од­ному власнику, партнерства та корпорації. На одноосо­бові фірми, де власник капіталу — єдиний власник, при­падає левова частка загальної кількості фірм. Наприклад, у США таких фірм 74% ( без фермерських господарств аграрного сектора). Основна діяльність — роздрібна тор­гівля, будівельна індустрія. Проте подібний, найпошире­ніший тип підприємств має незначну частку у грошових надходженнях, поступаючись корпораціям за таким по­казником у десятки і сотні разів. Разом із тим значні пе­реваги одноособових фірм відтворюють знову й знов та­кий тип господарства. Які ж це переваги? Насамперед, легкістьрозпочинання своєї справи. Особливо там, де існує реєстраційний, а не дозвільний характер фіксації нових компаній з боку владних структур. А також спрощений процес ліквідації: фірма припинила своє існування — і жодних проблем (залишаємо за дужками наступні проб­леми власника). Власник вільний у виборі напрямку бізнесу, незалежний у прийнятті рішень, не підзвітний управлінським структурам, задовольняється невелики­ми доходами, але цінує свою незалежність. Окрім того, він працює на себе, на свою родину, а не на третіх осіб. Головний недолік — повна відповідальність за наслідки господарсько-фінансової діяльності. Банкрутство фірми — розорення її власника.

Інша форма — партнерство чи товариство, де на паях об'єднується капітал кількох підприємців. Перевага в порівнянні з індивідуальною формою — об'єднання зу­силь і поділ ризику, недолік — необмежена відпові­дальність не тільки за себе, а й за партнера. У разі виходу зі справи партнера його пай викупається або колегами, або третьою особою. Зустрічаються і партнерства з обме­женою відповідальністю. Вони позбавлені названих ра­ніше недоліків, зберігаючи усі переваги.

Третя форма — корпорації. У США вони становлять 4% від загальної кількості фірм при 89% загального обо­роту. Корпорація — це фірма, у якій власність розділена на частини і відповідальність кожного обмежена його внеском, тобто це товариство з обмеженою відповідаль­ністю. І в цьому — одна з найважливіших переваг корпо­рації у порівнянні з іншими типами підприємств. Тут втілена аристотелівська ідея єдності протилежностей — індивідуалізму та колективізму. Вона є ідеальною фор­мою для дрібних вкладників, які, поєднуючи капітали, створюють велику фірму. З огляду на те, що акціонери не можуть зазнати більших збитків, ніж вкладені ними у справу капітали, вони відчувають свою захищеність від ризику. 'Юридична незалежність фірми зумовлює і сво­боду дій її суб'єктів, що входять до неї чи залишають її за власний бажанням. Корпорації не позбавлені певних недоліків. Високі (тепер і в Україні) витрати та складність організації і при­пинення діяльності корпорації. Подвійне оподаткуван­ня — прибутку корпорації та виплачених дивідендів. Кор­порації зазнають тиску зовнішніх чинників: конкуренції всередині країни і на світовому ринку (для розвинених країн це одне й те саме), науково-технічний прогрес, кот­рий стимулює безупинну гонку, яка потребує нових тех­нологій, техніки і багато чого іншого, що змушує корпо­рації постійно тримати себе у формі. Незначне розслаб­лення — і можна опинитися на узбіччі великого бізнесу.

Існує думка, що проблеми, з якими стикаються великі корпорації, можуть призвести їх до сумного кінця, що нагадує долю динозаврів. Недарма їх іноді й називають динозаврами. Негнучкі, неповороткі, нездатні до швид­кого відновлення, вони нерідко уступають мобільним, динамічним середнім фірмам, що не потребують великих інвестицій, величезної армії працівників, вільні від дов-гострою, не страждають хворобами монополізму. Томас Пітере та Ричард Уотермен пишуть:

«Громіздкі плани досліджень і розробок поступають­ся дрібному виробництву, де працюють люди, які знають, чого хочуть. Манія на всьому заощаджувати позначаєть­ся на якості. Бюрократична ієрархія та гарні костюми-трійки витісняють звертання на ім'я. Робота суворо відповідно до товстих книг інструкцій і розпоряджень, що заміняють ініціативу кожного. Якби можна було до­сягти максимальної ефективності технологічних про­цесів, якби всі постачальники здійснювали безперебійні постачання та робили їх вчасно, якби не було прогулів, якби справі не заважали невдалі взаємодії люде^ то ве­ликі підприємства переважували б малі».

І все ж таки можна погрішити проти істини, якщо не зазначити величезних переваг великого виробництва. По-перше, здійснюються інтеграція науки з виробницт­вом, внутрішньозаводська спеціалізація, використовується устаткування великої потужності, випускаєть­ся широка номенклатура товарів. По-друге, досягається зниження собівартості, зростання доходів, тобто все те, що є у фірмі ЗМ.

Цікаву класифікацію фірм запропонував швейцар­ський експерт з маркетингу Фризевінкіль. На основі досліджень різних фармацевтичних компаній за 32 по­казниками він виділив п'ять основних типів фірм і дав умовні назви: «горді леви», «могутні слони», «неповороткі бегемоти», «хитрі лиси», «сірі миші».

Подібні статті по економіці

Економічний аналіз фінансових результатів та оцінка фінансового стану ПАТ Полтавський турбомеханічний завод
Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це можуть бути як прибуток, так і збитки. Ан ...

Форми організації суспільного виробництва
Природа не дає в готовому вигляді всього того, що необхідно для задоволення людських потреб. Все це люди видобувають в процесі виробництва. Таким чином, виробництво є основою життя людс ...

Фондовая биржа, как элемент рыночной инфраструктуры
Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал. Випущені акціонерними товариствами акції й облігації поступають в обіг, створюючи ринок цінних паперів. Про масштаби цього ринку свідчить то ...