Підвищення продуктивності молочного стада

Під продуктивністю тварин розуміють вихід продукції на 1 голову за відповідний період (день, місяць,рік). ЇЇ показники відображають якісний рівень розвитку тваринництва. Підвищення продуктивності на основі зміцнення кормової бази, використання досягнень генетики, селекцій, нових біологічних методів якісного поліпшення стада є головним напрямом сталого і динамічного розвитку тваринництва.

Зниження продуктивності тварин в сільськогосподарських підприємствах досягло критичної межі у 1997 році: в Україні продуктивність 1 корови у 1990р. - 2941 кг., у 1997-1389 кг. Підвищення продуктивності в останні роки (2008 р. - 3083 кг.) на перший погляд може свідчити,що у розвитку галузі молочного скотарства намітилися позитивні тенденції.

Проте на сьогодні стан розвитку молочного скотарства залишається важливим аспектом вирішення продовольчої проблеми в Україні та Полтавській області й визначається погіршенням ситуації в роки ринкових перетворень. Проблеми, які нагромадилися за останні 15 років і практично не вирішуються нині, найгостріше проявляються на ринку м’ясо-молочної продукції, відчутно позначаючись на рівні постачання молочних продуктів і молока громадянам [20, с.62-63].

У Полтавській області валове виробництво молока у 2002-2006 рр. становило 234,5 тис. т., що менше, порівняно з 1990-1992 рр., на 75,24% й зумовлене зменшенням поголів’я корів.

Підвищення продуктивності тварин являється одним із головних шляхів підвищення виробництва молока та зниження собівартості продукції.

Програмою розвитку молочного скотарства у Полтавській області передбачено, що збільшення продуктивності молочної худоби здійснюватиметься за рахунок якісного покращення поголів’я та умов вирощування молодняку, інтенсифікації кормовиробництва, що забезпечить реалізацію генетичного потенціалу корів у товарних господарствах не нижче 4 тис. кг молока, в племрепродукторах - на рівні 5-5,5, в племзаводах - 6-7 тис. кг молока від однієї корови за рік. Продуктивність молочного стада області досягне у 2015 році 4100 кг молока на корову, в тому числі в господарствах населення - 3900, у сільськогосподарських підприємствах - 4350 кг

Розглянемо основні шляхи підвищення продуктивності худоби у молочному скотарстві.

Важливою умовою для отримання високих показників ефективності виробництва молока є економне витрачання кормів, оскільки в структурі собівартості на них припадає більше 55% затрат. За умови недостатнього забезпечення корів кормами цього можна досягти за рахунок нормування годівлі залежно від їх продуктивності, фізіологічного стану, живої маси та віку.

Групування корів за величиною добових та за попередню лактацію надоїв - спроба нормувати годівлю дійсно відповідно до продуктивності. Проте такий метод не знаходить широкого застосування, оскільки при цьому виникає проблема нестабільності (постійного переформування) груп, корови від цього стають неспокійними, а їх молочна продуктивність при кожному переформуванні зменшується на 4-5%.

Для значного підвищення продуктивності молочної худоби важливою є організація достатньої й повноцінної годівлі. Збалансовані за всіма поживними речовинами і енергією раціони підвищують продуктивність тварин на 25-30%, знижують витрати кормів на 30-35%, а собівартість виробництва продукції - на 20%.

У годівлі тварин молочного стада найбільше використовуються об’ємисті корми, концкорми та деякі відходи промисловості, яка переробляє сільськогосподарську сировину.

Загальновідомою вважається точка зору, згідно з якою рівень надою корови збільшується з ростом витрат кормів на годівлю. Однак величина надою обмежується біологічною здатністю тварини, а саме генетичним потенціалом.

Тому залежність надою від рівня годівлі має нелінійних характер. Тобто, при досягненні певної величини годівлі, прибуток за рахунок підвищення надою зможе покрити додаткових витрат на годівлю і економічні показники виробництва молока будуть зменшуватися. Таким чином, з економічної точки зору існує оптимальний рівень витрат на годівлю, при якому досягається максимальний економічний ефект.

Розглянемо вплив рівня витрат кормів на продуктивність корів. (мал.3.)

Малюнок 3

Залежність надою корів від рівня витрат кормів

Залежність середньорічного надою від рівня витрат кормів характеризує наступне рівняння: y = - 2,0665x2 + 201,77x - 1819,9. Економічний зміст даного рівняння наступний: при збільшенні витрат кормів на 1 гол. на 1 ц корм. од. продуктивність праці збільшується на 201,77 кг, а середнє прискорення зміни щорічних рівнів продуктивності корів становить - 2,0667. величина зведеного коефіцієнта детермінації свідчить про те, що 90% варіабельності надою зумовлені отриманою залежністю від годівлі, тобто в діапазоні, який вивчався, рівень годівлі є найважливішим показником, що зумовлює надій.

Подібні статті по економіці

Загальноекономічна характеристика діяльності ТОВ Агротранссервіс
Зорієнтованість України на досягнення до 2020 року економічних показників розвинених європейських країн вимагає забезпечення щорічного зростання ВВП в розмірі 6-8 відсотків. Уже сьогодн ...

Інноваційна діяльність підприємства
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшог ...

Формування доходів населення
Будь-яке суспільство є складним утворенням, що складається з людей, об'єднаних певними ознаками. Однією з основних характеристик людини в сучасному суспільстві є розмір і засоби одержанн ...