Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП «Вебр»

Для порівняння впливу певних економічних факторів на собівартість продукції, вироблюваної в певному періоді на підприємстві, техніко-економічні фактори групують у такий спосіб:

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалення організації виробництва й праці;

· зміна обсягу й структури продукції, галузеві та інші фактори.

Підвищення технічного рівня виробництва включає наступні фактори:

· впровадження нової прогресивної технології;

· механізація й автоматизація технологічних процесів;

· удосконалення застосовуваної техніки й технології виробництва;

· поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів.

Економію від зниження собівартості продукції визначають на одиницю продукції й річний обсяг виробництва з урахуванням строку впровадження заходів. При цьому в суму економії включають ту економію, що прямо відображується на поточних витратах. Економію поточних витрат розраховують за видами витрат. Наприклад, при впровадженні нової прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів економію можна одержати за всіма видами витрат, крім витрат на підготовку й освоєння виробництва, а також витрат на утримання й експлуатацію устаткування.

В процесі дослідження були виділені наступні групи відносно скорочення матеріальних витрат.

За групою «Удосконалення організації виробництва й праці» економію зниження собівартості продукції розраховують за наступними факторами:

· розвиток спеціалізації виробництва;

· поліпшення організації праці, організації й обслуговування виробництва;

· удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на управління;

· поліпшення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів;

· зменшення транспортних витрат і ліквідація втрат;

· інші фактори.

При поліпшенні організації праці можна одержати економію сировини й матеріалів, основної й додаткової заробітної плати виробничих робітників. Економія із заробітної плати досягається в основному за рахунок зростання продуктивності праці, що обумовлює скорочення чисельності персоналу й, отже, фонду заробітної плати щодо певного обсягу виробництва продукції.

До групи «Зміни обсягу й структури продукції» входять наступні фактори:

· відносна економія умовно-постійних витрат (цехові, загальнозаводські й внутрішньовиробничі, витрати на зміст й експлуатацію встаткування);

· поліпшення використання основних засобів (відносна економія амортизаційних відрахувань);

· зміна номенклатури й асортименту продукції;

· підвищення якості продукції.

Основними джерелами резервів щодо зниження собівартості продукції на підприємстві є скорочення витрат на виробництво продукції за рахунок:

· підвищення рівня продуктивності праці;

· підвищення технічного рівня організації виробництва й праці;

· збільшення обсягу виробництва продукції;

· збільшення частки продукції, що користується підвищеним попитом споживачів.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат виявляють за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів, які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.п.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції підприємства є розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує, насамперед, зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Слід розглянути, у яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку й відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення виробітку може відбутися й за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку й розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

Подібні статті по економіці

Вплив міжнародної торгівлі на розвиток національної економіки
Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто ...

Фінансова стійкість підприємства
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійк ...

Грошова оцінка земель в Україні
Земля являється одним з основних елементів виробництва, за допомогою якого країна створює матеріальні цінності. Поряд з тим земля є природним об’єктом, який вже існує і не створюється лю ...