Газова промисловість Росії: проблеми

Нинішня відносна стійкість газового сектора економіки пояснюється насамперед тим, що збереження «Газпрому» як єдиної структури зупинило розпад господарських зв'язків, характерний для промисловості пострадянського періоду.

На підтримку ефективності діяльності РАО «Газпром», безумовно, впливають як високий рівень капіталізації компанії, яка бере участь у великих інвестиційних проектах і розширює ринки збуту газу, так і фактор масштабу діяльності, виробничої та фінансової понад концентрацією. Для РАТ «Газпром» у ВВП Росії наближається до 10%, частка податкових надходжень до державного бюджету перевищує в середньому 20%, а частка видобутку газу в РФ - 91%. Разом з тим функціонування «Газпрому» як замкненої державної системи, на виході якої ціни на газ регулюються урядом, має і свої мінуси.

Можна поставити під сумнів економічну ефективність системи, в якій приховані від сторонніх очей реальні витрати виробництва і не завжди обґрунтовані ціни для споживачів газу. Та ж проблема злісних неплатежів свідчать про перевищення цін над рівнем платоспроможного попиту.

Особливо слід відзначити, що зберігається експортна ефективність РАТ «Газпром» базується на експлуатації родовищ-гігантів, запаси яких обчислюються сотнями мільярдів і трильйонів кубічних метрів природного газу. Вичерпання цих родовищ, велика частина яких розташована у важкодоступних приполярних районах і на шельфах замерзаючих морів Арктики і Далекого Сходу, призведе до різкого зростання витрат на освоєння та експлуатацію менш великих родовищ. У кінцевому рахунку конкурентоспроможність «Газпрому» на зовнішніх ринках може бути підірвана, і це треба враховувати.

Представляється, що при наявності великої кількості аргументів «за» і «проти» централізації «Газпрому» доводи останніх звучать все більш переконливо в міру просування Росії до реального ринку.

Як видається, недосконалість структури та діяльності РАО «Газпром» значною мірою є результатом відсутності державної програми перетворення газовій галузі, а так само спеціального закону про газопостачання, що регламентує структуру і організацію газопостачання (так, як це робиться в інших країнах з розвиненою газовою промисловістю) . Ініційоване державою газове законодавство і програма перетворень газової промисловості, на наш погляд, повинні включати як варіанти цілісної стратегії розвитку газової галузі, так і механізми, методи управління і контролю за її реалізацією.

Вже майже не викликає суперечок теза про необхідність розвитку всередині «Газпрому» конкурентного середовища.

Головна відмітна особливість назрілого етапу реформування РАО «Газпром», визнана самим керівництвом монополії, полягає в поступовому демонтаж вертикально інтегрованої організації газової промисловості країни. Створення самостійних дочірніх газодобувних компаній зі своїми контрольними пакетами акцій, а також збутових компаній, що забезпечують міжрегіональні та експортні поставки газу, при збереженні єдиної державної газотранспортної компанії повинно дозволити збільшити частку газу, продаваного за вільними ринковими цінами.

Освіта самостійних газодобувних компаній за наявності єдиної контрольованої державою транспортної компанії має створити конкурентний ринок на виходах магістральних газопроводів, характерною рисою якого буде контрактна схема взаємовідносин виробників газу з його споживачами. Частка споживачів, які виходять на контрактний ринок газу, буде збільшуватися зі зростанням промислового виробництва в країні. У міру зміцнення на ринку великих незалежних газових компаній за доцільне послаблювати монопольне становище РАТ «Газпром», залишивши йому функції генерального експортера газу і відповідального за регульовану частину внутрішнього газового ринку.

Державна газотранспортна компанія повинна управлятися ринковими методами і бути в своїй основі відкритим акціонерним товариством, мають певні аналогії з РАО ЄЕС і зарубіжними енергетичними компаніями типу «Рургаз» і «Газ де Франс».

У цьому випадку держава мала б змогу проводити гнучку тарифну політику по відношенню до окремих споживачам газу та регіонах у цілому. Так, тарифи на доставку газу можуть бути скорочені для регіонів, що здійснюють піонерних газифікацію, для споживачів, що забезпечують енергозбереження або ефективні природоохоронні заходи.

Подібні статті по економіці

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі
Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання в корпоративному секторі. На сьогодні для економіки України висвітлення даного аспекту являється надзвичайно ак ...

Іноземні інвестиції в Україну
Розвиток будь-якої держави пов'язаний з динамікою інвестиційних процесів, структурним та якісним оновленням виробництва і створення ринкової інфраструктури. Чим інтенсивніше здійснюється ...

Ефективне використання оборотних активів підприємства на прикладі ПАТ Баштанський сирзавод
Управління виробничим процесом і оборотними активами на підприємстві належить до завдань, які вирішують менеджери-економісти. Оскільки процеси виробництва та реалізації продукції супрово ...