Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток
Певний інтерес становлять дослідження питань економічної динаміки і макроекономіки, здійснені японськими вченими. Однією з перших серед повоєнних публікацій була праця професора Ю. Ямади "Оціночні дані національного доходу" (1951 р.), в якій ідеться, зокрема, про темпи розвитку виробництва Японії. Теорії зростання в японській політекономії розроблялися і за неокейнсіанським, і за неокласичним напрямами, але в суто національному вигляді. У формуванні першого напряму важлива роль належить професорові О. Сімомурі. Його погляди сформувалися під впливом представників неокейнсіанства (зокрема, Харрода і Домара), але, будучи прихильником державного регулювання економіки, він не сприйняв тезу про рівновагу заощаджень та інвестицій. На його думку, існує якраз постійна нерівновага, бо темпи збільшення других випереджають темпи збільшення перших, і це характерна риса саме економіки, що стрімко розвивається.
Основні постулати кейнсіанства О. Сімомура втілив у політику "пріоритетного" економічного зростання, тобто без урахування соціальних потреб.
Ті з японських учених, котрі обрали за орієнтир неокласичний напрям, аналізують економічне зростання з допомогою двосекторних моделей нагромадження капіталу. Так, X. Удзава виділяє два сектори економіки - виробництво капітальних і споживчих товарів, відповідно, і два виробничих фактори - капітал і працю. В його моделі фактори повністю взаємозамінні. Весь дохід інвестується, а заробітна плата використовується на споживання. Особливістю моделі є те, що в ній передбачено вищу капіталоозброєність сектору споживчих товарів як фундамент стабільності.
З плином часу теорії економічного зростання включають в аналіз ускладнені моделі, нові фактори, внутрішні та зовнішні впливи. Посилилася увага до соціально-економічних інститутів у цьому контексті. Важливим кроком стало залучення до наукового розгляду системних джерел економічного зростання. У цій роботі беруть участь багато вчених. Керуючися різними методологічними принципами, вони обстоюють власне розуміння реальних процесів, бо за всіма теоретичними побудовами стоїть формування конкретної економічної політики.
Майже одночасно з теоріями економічного зростання з'явилися праці, автори яких висловлювали сумніви в необхідності його високих темпів, та й самого процесу взагалі. Автори публікацій, де розглядалися проблеми "порівняльної економіки", не бачили сенсу в цьому явищі на фоні змагання двох систем, без урахування соціальних питань. Так, Дж. Шлезінгер ("Політична економія національної безпеки", 1960 р.) і Н. Спалбер ("Радянська економіка. Структура. Принципи. Проблеми", 1962 р.) наголошують на недоречності прискорених темпів економічного зростання в ситуації недостатнього попиту. Дж. Гелбрейт в праці "Суспільство достатку" (1958 р.) доводив, що досягнутий рівень виробництва у США вже задовольняє потреби людей, тому масштабні економічні перетворення непотрібні. Погодившися з ним у цьому, Р. Тіболд порушує питання про "перерозподіл доходів на користь бідних членів суспільства". Він розробляє широкі плани "економічної безпеки", втілення яких у життя з допомогою держави в умовах кібернетизації суспільства забезпечить новий соціально-економічний порядок.
Подібні статті по економіці
Фінансування інноваційних проектів через мережу інноваційних фондів
Економічна
криза в Україні призвела до того, що вітчизняна наука переживає надзвичайно
складні часи (бюджет Академії наук скоротився на 85% минулого рівня).
Проте
навіть в такий скла ...
Формування і реалізація державної політики зайнятості в сучасних умовах на прикладі Харківського регіону
Актуальність теми дослідження. На етапі трансформування економіки
України в ринкову проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових.
У зв`язку з цим виникає необхідність ...
Циклічність економічного розвитку, її природа та методи сучасного регулювання
Ринкова економіка, як відомо, прагне досягти рівноваги всіх процесів, що
в ній відбуваються. Макроекономічна рівновага - це економічна рівновага на
рівні держави. Для неї характерним є п ...