Суть і застосування категорій «економічний розвиток» та «економічне зростання»

При фондозберігаючій формі підвищення продуктивності праці супроводжуються економією основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. При даній формі приріст фондів (основного капіталу або засобів виробництва) на 1 % викликає більший приріст національного доходу (обсягу виробництва), ніж таке ж збільшення зайнятих (кількості людино-годин).

Нейтральна форма характеризується тим, що хоч підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових капіталовкладень, але економія засобів виробництва компенсує ці витрати, і виробничі фонди (основний капітал) зростають тими ж темпами, що і ВСП та національний дохід.

Фондомістка форма зростання має місце в галузях і виробництвах, де праця людей недостатньо озброєна виробничими фондами, фондозберігаюча форма в галузях з високою фондоозброєністю, де економічне зростання досягається за рахунок більш раціонального використання наявної о виробничого потенціалу.

У нашій країні відбувається складний процес формування власної нової цивілізаційної моделі. Як зазначає авторитетний науковець А. А. Гриценко, цей процес " .характеризується зміною: детермінованих і субординованих зв'язків спонтанними і самоцінними; відтворювального (формаційного) типу - інноваційним (цивілізаційним); дискретного, еволюційно-революційного типу - континуальним, процесуальним. У цих умовах моменти постійної мінливості і якісного оновлення всіх елементів суспільства стають способом руху" [5, 22]. При цьому, рух розглядається як основа розвитку. Так, С А. Єрохін слушно зауважує: "Розвиток-це особливий тип руху, що характеризує прогресивний характер взаємодії речей" [6, 35]. Отже, серцевину перехідної економіки становлять об'єктивні перманентні зміни, тобто рух від одного якісного стану - в інший. При цьому цей рух, з врахуванням дії всіх конструктивних та деструктивних факторів, за своєю природою різноспрямований, маючи багато напрямків. Саме дана особливість ускладнює визначення міри якісності перехідних процесів. У цьому зв'язку надважливим для дослідника є пошук відповіді на питання: "Що є джерелом зазначеного руху, тобто розвитку або занепаду?" На жаль, у сучасних публікаціях ми не знайшли чіткої відповіді на нього. Так само, як ніхто чітко не зазначив витоки економічного зростання. Хоча, треба визнати, проблемі встановлення чинників (факторів) економічного зростання присвячено багато високопрофесійних робіт [25-33]. Наприклад, Юрчишин В. В. вважає, що у ретроспективі" . зростання в Україні загалом мало зовнішньоекономічний чинник-сприятлива зовнішня кон'юнктура, нарощування експорту ." [31, 62]. Водночас у іншій своїй публікації цей автор виділяє внутрішній фактор: " .висновок для українського виробництва (а разом з цим для економіки взагалі) щодо стійкого зростання простий і зрозумілий - ефективність на основі енергозбереження, що водночас стане вагомим чинником реального збагачення" [32, 89]. Інший авторитетний науковець А. Гальчинський приділяє увагу базовим факторам зростання економіки, до яких відносить:" . принципові системні зрушення трансформаційного періоду: забезпечення критичної маси ринкових перетворень, відчутний перелом у реформуванні відносин власності, перебудову менеджменту і реструктуризацію підприємств, підвищення конкурентоспроможності" [30, 6]. Крім того, він відзначає зміну чинників, що супроводжували зростання " .на старті стимулюючу функцію відігравали екстенсивні чинники: нарощування економіки за рахунок завантаження вільних виробничих потужностей, використання наслідків глибокої девал ьвації гривні у 1997-1998 pp., погашення боргів із заробітної плати та пенсій тощо. Економічне зростання 2003 р. мало іншу природу. Дані статистичного аналізу свідчать про утвердження нової якості зростання, пов'язаної з розширенням внутрішнього ринку і початком інтенсивного оновлення основних виробничих фондів, відчутним зростанням інвестиційного попиту" [30, 7].

Окремо узагальненню типів та факторів економічного зростання присвячено змістовну роботу Перепьолкіної О. О. [26]. У ній виділяється вісім чинників зростання та наводиться достатньо вичерпна класифікація його типів за шістьма ознаками. Отже, об'єктивний бік проблеми стосовно економічного зростання за умов перехідної економіки більшою мірою досліджений вітчизняними науковцями, проте щодо економічного розвитку залишається, на нашу думку, нерозкритим.

Не менш важливим також є суб'єктивний бік проблеми функціонування перехідної економіки, тобто хто і як (за допомогою якої методології) визначає напрями, здійснює зміни та оцінку результатів того, що відбувається. Аналіз публікацій за тематикою дослідження дозволяє зробити висновок, що серед українських теоретиків та практиків існують різні погляди на економічне зростання і розвиток.

Подібні статті по економіці

Управління конкурентоспроможностю підприємства ресторанного господарства в умовах глобалізації
Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявленн ...

Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства Авіс
Об'єктивні чинники, що пояснюють багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, темпів економічного розвитку, що знижуються, за останні десятиліття, з одного боку, і п ...

Україна у вимірі індексу людського розвитку (1998-2009 рр)
Сьогодні в період трансформаційних змін соціальної та економічної системи України та багатьох країн світу однією з найважливіших проблем суспільства є не лише збереження, а й примноженн ...