Методи та види ціноутворення

Ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги.

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, на яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна визначеної кількості товару складає його вартість, звідси ціна - грошова вартість товару. Коли одиниця конкретного товару обмінюється на визначену кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.

Методи розрахунку цін дуже різноманітні.

Витратні методи ціноутворення. Такі методи забезпечують розрахунок продажної ціни на товари та послуги за допомогою додавання до витрат або собівартості їхнього виробництва якоїсь конкретної величини. Дана сукупність методів підрозділяється на:

) метод "витрати плюс";

) метод мінімальних витрат;

) метод ціноутворення з підвищенням ціни за допомогою надбавки;

) метод цільового ціноутворення.

Один з найбільш розповсюджених - метод "витрати плюс". Даний метод припускає розрахунок ціни продажу за допомогою додатка до ціни виробництва і до ціни закупівлі і збереження матеріалів і сировини фіксованої додаткової величини - прибутку. Головні труднощі його застосування - складність визначення рівня додаткової суми, оскільки немає точного способу або форми її розрахунку. Усе змінюється в залежності від виду галузі, сезону, стану конкурентної боротьби.

Багато менеджерів віддають перевагу установлюванню відносно високій первісній ціні на товар, що просувається на ринок, щоб швидше окупити витрати, здійснені на стадії його розробки і впровадження на ринок, коли обсяги продажів відносно невеликі. Однак у міру нарощування обсягів продажів відбувається зниження ціни виробництва і ціни продажів, одночасно активізуються зусилля по оптимізації каналів збуту для зведення до мінімуму втрат при організації масових продажів.

Метод мінімальних витрат. Даний метод припускає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат на виробництво конкретної продукції, а не за допомогою підрахунку сукупних витрат, що включають постійні і перемінні витрати на виробництво і збут. Граничні витрати звичайно визначаються на рівні, при якому можна було б тільки окупити суму мінімальних витрат.

Продаж товару за ціною підрахованої по такій методі ефективний у стадії насичення, коли немає росту продажів, і фірма ставить своєю метою зберегти обсяг збуту на визначеному рівні.

Подібна політика ціноутворення раціональна також при проведенні кампанії по впровадженню нового товару на ринок, коли варто очікувати значного збільшення обсягів продажів зазначеного товару в результаті пропозиції за низькими цінами. Добрі результати можуть бути досягнуті в тому випадку, коли продаж за низькими цінами здатний привести до активного розширення збуту, що, незважаючи на низьку ціну, дає достатній прибуток за рахунок масштабів збуту.

Метод надбавки до ціни. Розрахунок ціни продажу в цьому випадку пов'язаний із множенням ціни виробництва, ціни закупівлі і збереження сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт додаткової вартості по формулі:

Собівартість одиниці продукції = ціна продажу *(1 + підвищувальний коефіцієнт).

Зазначений коефіцієнт визначається розподілом загальної суми прибутку від продажів на собівартість. Можливий також підрахунок даного коефіцієнта розподілом загальної суми прибутку від продажів на ціну продажів.

Подібні статті по економіці

Економічний аналіз
В нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств різних форм власності, необхідно знаходити нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також ум ...

Види ринку
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаєм ...

Фінансова стійкість підприємства
З переходом економіки України до ринкових відносин підвищується самостійність підприємств, їх економічна та юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростає значення фінансової стійк ...