Місце України у світовому вугільному господарстві

Імпорт та експорт. Вуглевидобуток є найбільш старою й у той же час однією з найбільш важливих галузей паливно-енергетичного комплексу багатьох країн світу. Як і раніше, вугілля використовується для вироблення тепла на побутовому й промисловому рівні, є основою для виробництва електроенергії й коксу для металургійної промисловості, усе ширше використаються в хімічному виробництві, а також служить паливом для транспортних засобів. Світові загальні запаси вугілля за станом на 2004 р. оцінюються в 14,8 трлн т, вт. ч. кам'яне вугілля - 9,4 трлн т, буре - 5,4 трлн т. Відкритих покладів вугілля за сучасних темпів споживання у світі вистачить на 200-300 років. Є ще можливість підводного видобутку вугілля.

Видобуток вугілля становить майже 4 млрд. т, утому числі в Китаї - понад 1 млрд. т, США - 940 млн. т, Німеччині - біля 250 млн. т. Протягом останніх років видобуток вугілля в країнах Європи знижується. Видобуток вугілля підземним способом згортається, а відкритим-зростає. Відкритий видобуток протягом останніх 30 років виріс більш як удвоє, і становить близько 50 %. За видобутком кам'яного вугілля попереду Китай, Росія, США, а за видобутком бурого - США, Китай і ФРН.

Міжнародна торгівля вугіллям на початку 90-х років XX ст. досягла 400 млн.т. Теперішні основні експортери вугілля - Австралія, США, ПАР - і надалі будуть попереду у цій галузі. На їхню частку припадає 67 % обсягу морської торгівлі енергетичним вугіллям. Активізували збут вугілля і нові продавці - Індонезія, Колумбія та, меншою мірою, Венесуела, в яких вуглевидобуток здійснюється відкритим способом за наявності дешевої надлишкової робочої сили, що призводить до зменшення витрат на видобуток вугілля. За оцінками фахівців, основними експортерами вугілля до країн Європи можуть стати вуглевидобувні підприємства Донбасу і Кузбасу.

Серед основних імпортерів енергетичного вугілля можна визначити дві групи: країни Західної та Східної Європи, чий попит на вугілля зростає, оскільки вони скорочують видобуток через високу собівартість та не конкурентоспроможність свого вугілля, а також держави Тихоокеанського регіону - Японія, Тайвань, Республіка Корея, котрі розширюють виробництво продукції при порівняно обмежених ресурсах енергоносіїв.[20] За останні роки ціни на вугільну продукцію досягли найвищого рівня у зв’язку з ростом собівартості продукції. Таким чином, незважаючи на існуючи проблеми в вугільній промисловості, слід зазначити важливість аналізу експортної діяльності вугільної галузі.

Аналіз ефективності експортної діяльності вугільної промисловості України показав, що в цілому, вугільна промисловість України має негативне сальдо зовнішньої торгівлі, тобто імпорт продукції цієї галузі значною мірою переважає експорт. Тобто, зовнішня торгівля галузі є неефективною.

Таблиця 2.1.1 Зовнішня торгівля вугільної промисловості України

Подібні статті по економіці

Державний бюджет. Дефіцит бюджету
ХХ століття визначилось значним розвитком суспільства і, як результат цього, розвитком держави взагалі. Однією з найважливіших передумов розвитку та існування сучасної демократичної де ...

Дослідження функціональних стратегій сучасного підприємства
В умовах ринкової економіки сталися кардинальні зміни в системі управління об'єктів господарювання. У централізованій економіці свобода вибору постачальників ресурсів і маніпулювання рес ...

Антимонопольне регулювання в корпоративному секторі
Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання в корпоративному секторі. На сьогодні для економіки України висвітлення даного аспекту являється надзвичайно ак ...