Проблеми становлення господарського механізму в Україні.

Мені дуже сподобалося вираження К. В. Нерра, що для ринкової економіки було скроєно "широка сукня", що дозволяло розширювати теорію ринку, признаючи, що в процесі формування капіталізму виникають діалектичні протиріччя, що потрібно врівноважувати "Ausgleich", але не шляхом орієнтації на марксизм, а шляхом максимализации прибули і використання її з найбільшою корисністю. Синтез соціального зрівноважування і гарантія вільної дії ринкових сил, вільна ініціатива в сполученні із соціальним прогресом, свобода висновку контрактів і скрути антимонопольної політики, регіональний політика дозволяє зрівноважити потреби людини з потребами навколишнього середовища й екології.

Основою механізмів соціальної орієнтації економіки залишаються ринок і конкуренція. Але, по-перше, останні самі перетерплюють серйозну еволюцію, зокрема, у зв'язку з поширенням системи маркетингу, що дозволяє дозволяти протиріччя між структурою виробництва і структурою потреб, а тим самим підтримувати соціальну спрямованість виробництва, підпорядкованість його задоволенню потреб.

По-друге, еволюція ринкових механізмів сполучиться з посиленням державного регулювання соціально-економічних процесів на всіх рівнях - від загальнонаціонального до муніципального. Усе більш активну роль у ньому грають інститути цивільного товариства.

По-третє, значну трансформацію перетерплює соціальне поводження основних суб'єктів, що хазяюють - корпорацій, підвищується соціальна відповідальність бізнесу.

По-четверте, в останні десятиліття відзначається зростання економічної і соціальної ролі домашнього господарства, що знаходить свій прояв у забезпеченні більш високих вимог до якості робочої сили, розширенні самозанятости й індивідуального (сімейного) підприємництва, сімейних накопичень, що до початку 80-х років перетворилися в найбільший інвестиційний ресурс.

Розходження в порівняльній ролі держави, корпорацій і ринку в регулюванні суспільного виробництва визначають розмаїтість варіантів соціальної орієнтації ринкової економіки (консервативний, ліберальний, соціал-демократичний), її національних моделей (американської, німецької, японської, шведської і т.п.). Їх не варто було б протиставляти друг другу, підкреслюючи переваги одних і хиби інших поза конкретним історичним контекстом. Тим більше що, по спостереженнях багатьох авторів, відбувається якийсь зближення згаданих типів і моделей.

Що можна сказати про механізми соціальної орієнтації теперішньої української економіки? Стара система зруйнована, а нова, якщо і діє, те в основному в інтересах невеличкої частини товариства - значного капіталу, фінансової олігархії, бюрократичної верхівки. Держава не вважає себе зобов'язаним забезпечувати елементарні соціально-економічні права громадян, що мають для них життєве значення. Більш того, як у випадку з заборгованістю по зарплатах і пенсіям, воно саме виступає в ролі порушника цих прав стосовно бюджетникам. Державними органами відхиляється навіть така рутинна з ринкової точки зору міра, як оформлення заборгованості по зарплаті і пенсіям у виді кредиту з нарахуванням відсотків. У той же час держава розпродає фінансовим групам за півціни унікальні об'єкти, роздає квоти і ліцензії.

Держава практично не починає серйозних зусиль для підвищення соціальної відповідальності бізнесу. Більш того, у ході ринкових реформ під приводом підвищення конкурентноздатності підприємств фактично зруйнована їхня соціально-побутова підсистема, створена в радянський час. Окремі добродійні акції бізнесу носять сугубо рекламно-показний характер, не змінюють його загальної антисоціальної спрямованості, захлестываются хвилями шахрайств і шахрайства, жертвами котрих стали сотні тисяч і мільйони рядових вкладників і акціонерів. Виконавча влада завзято пручається серйозним крокам для рішення проблеми відновлення знецінених у ході шокової терапії ощадних і страхових внесків населення, ограничиваясь малозначними мірами, прийнятими головним чином для заспокоєння суспільної думки. Все це ніяк не узгодиться з призовами влади до довіри, згоді, соціальному партнерству в країні.

Відзначені негативні явища в українській економіці і соціальній сфері не можна вважати короткочасними й епізодичними. За 7-8 років вони придбали стійкі тенденції. Їх важко пояснити тільки важкою радянською спадщиною і помилками перебудованого періоду. Причини криються в політиці, що проводиться українською адміністрацією в останні роки.

Подібні статті по економіці

Тіньова складова національної економіки та напрямки протидії
Світовий історичний досвід господарювання показує, по-перше, що "тіньова" економіка у різних масштабах існувала практично у всіх економічних системах, по-друге, - багатогранні ...

Економіка природокористування
Одним із численних нововведень Податкового кодексу України (далі - Кодексу) є прихід загальнодержавного екологічного податку на заміну колишньому збору за забруднення навколишнього прир ...

Житлове будівництво в Україні
Проблема забезпечення населення житлом, як на початку 90-х років XX ст. так і нині, належить до найгостріших соціально-економічних проблем в Україні. Наша країна має потребу у функціону ...