Сімейна економіка в працях вчених кейнсіанського, неокласичного, інституціонального та неоінституціонального напрямків

Протягом ХХ століття відбувалося становлення цілісної економічної теорії домогосподарства, яку сьогодні представлено синтезом теорій кейнсіанського (Дж.М. Кейнс, Ф. Модільяні), неокласичного (П. Самуельсон, Дж. Колдуел), немарксистського (К. Дельфі, Е. Зарецькі, Х. Хартманн), інституціонального (Т. Веблен, Дж. Гедбрейт) та неоінституціонального (Р. Поллак, Е. Тоффлер, Дж. Ходжсон) напрямів економічної думки. Важливим етапом у з¢ясуванні мікроекономічних закономірностей розвитку домашнього господарства стало виникнення у 60-тих роках нової економіки домогосподарства (Г. Беккер, К. Ланкастер, Д. Мінсер).

Основоположник макроекономічного підходу Дж. Кейнс поклав початок сучасному аналізу споживання і заощаджень і вперше ввів поняття споживчої функції, що зв'язує поточне споживання з поточним доходом. Він показав, що розподіл домогосподарством доходу між споживанням і заощадженням - одне з ключових рішень, прийнятих людьми, і одна з центральних проблем в макроекономіці. Представники кейнсіанського напрямку розглядали домогосподарства в якості головного джерела заощаджень, а головною його функцією вважали ощадну функцію, крім того, виявили взаємозв'язок рівня доходу домогосподарств з рівнем їх споживання. Логіка Дж. Кейнса була протилежна логіці маржиналістів. Трактування споживчої поведінки, як і вся концепція Дж. Кейса, була макротеорією і розглядала поведінку всієї маси споживачів (домогосподарств), а в цьому випадку закон великих чисел згладжує індивідуальні відмінності між ними. Тому його теорія, з одного боку, доповнювала функціональну структуру домогосподарств в особі споживачів, розширювала інформаційну базу сфер його життєдіяльності, але з іншого - ставила нові завдання в його дослідженні.

Прихильники неокласичної доктрини ототожнюють функціонування домогосподарства з діяльністю індивіда. Тому дана господарська форма в межах такого підходу, по-перше, виступає своєрідною "чорною скринькою", оскільки не досліджується її внутрішня структура, мотиви утворення тощо. По-друге, трактується як господарюючий суб’єкт, що діє тільки раціонально та в умовах повної визначеності, а також не враховуються соціокультурні, психологічні та інші аспекти діяльності домогосподарства [5].

Неокласична економічна теорія наче не бачила проблем розподілу всередині сім'ї її доходів та ресурсів. Але тільки в 1950-і рр. американський економіст Пол Самуельсон запропонував розглядати проблеми взаємин подружжя, батьків і дітей виходячи з припущення, що існує послідовний "сімейний консенсус", заснований на узгодженні інтересів або на компромісі між членами сім'ї. На його думку, зв'язок між членами сім'ї є спільною функцією добробуту, навіть якщо в реальності вони діють у своїх егоїстичних перевагах. Сім'я в цілому як би прагне максимізувати свою загальну функцію добробуту. Самуельсон як аргумент вжив вислів "кров - не водиця", який став частим аргументом у цій специфічній області. При цьому він і не припускав, що залишить слід в історії досліджень сім'ї, а просто докладно розглянув паралель між розподілом доходів в рамках сім'ї та всього суспільства [6].

Основоположник інституціонального підходу Т. Веблен вважав, що в неокласичній теорії споживчого вибору члени домогосподарства, які мають різні потреби, смаки та уподобання, ототожнюються з окремим індивідом. Тому виникає проблема, чиї саме потреби задовольняються. "Насправді, - стверджує Дж. Гелбрейт, - досконале домашнє господарство не допускає вираження індивідуальності і особистих переваг в багатьох областях того чи іншого члена сім'ї" [7, с.62]. Деякі вчені, наприклад, Р. Ліпсі і П. Стайнер підкреслюють, що коли в якості основної одиниці, що приймає рішення, береться домашнє господарство, то багато "цікавих проблем, що стосуються конфлікту в сім'ї та батьківського контролю над долею дітей, випадають з поля зору" [8, с.71]. Слідом за Дж. Гелбрейтом, вони вважають, що коли економісти говорять про споживача, то вони фактично мають справу з групою індивідів, що утворюють домогосподарство. Таким чином, домогосподарство ще не має чіткого визначення в економічній теорії, але вчені звертають увагу на соціально-економічні проблеми сім'ї і домогосподарства, взаємодія економічної та соціальної сфери, а також на результат цієї взаємодії.

Подібні статті по економіці

Державне регулювання зайнятості
Терно́пільська о́бласть - адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. В історичному відношенні охоплює східну частину Галичини, частину Західного ...

Форми і системи заробітної плати
Одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість. Найбільш актуальним в ...

Інфляція в Україні
Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіши ...