Основні форми здійснення іноземного інвестування

Що стосується форми здійснення іноземного інвестування, то існує дві його форми. Міжнародними інвестиціями взагалі є довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. За формою існують прямі іноземні інвестиції та портфельні іноземні інвестиції.

Треба дати розгорнуту характеристику цих понять.

Прямими іноземними інвестиціями є капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об`єктом розміщення капіталу і відповідний дохід. Тобто основною ознакою такої форми інвестування є те, що вони можуть здійснювати контроль за інвестуємим об`єктом.

Щоб здійснювати такий контроль треба спочатку визначити іноземну частку в акціонерному капіталі фірми. За міжнародними стандартами така частка повинна становити 25%, але залежно від законодавства окремо взятої країни цей відсоток може відрізняться від міжнародних стандартів.

Прямі іноземні інвестиції також розподіляються на окремі види залежно від відсотку іноземних інвестиції в капіталі фірми.

Якщо в капіталі фірми переважають іноземні інвестиції, тобто їх більше ніж 50 %, то ці кампанії є кампаніями переважного володіння. Якщо половина капіталу належить фірмі, а половину складає іноземні інвестиції, то це є кампанією однакового володіння. Та якщо перевагу становить капітал фірми, а обсяг іноземних інвестицій становить менше 50 відсотків, то кампанія є змішаною з участю іноземного капіталу. [7; С.317].

Також прямі іноземні інвестиції поділяються на види за міжнародною класифікацією. До них відносяться:

. Вкладення компаніями за кордон власного капіталу;

2. Реінвестування прибутку;

. Внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельними інвестиціями є вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові певний дохід, але не дають права контролю над підприємствами. Тобто основною ознакою портфельних інвестицій на відміну від прямого інвестування є те, що вони не дають права контролю над підприємствами. Також, на відміну від прямого інвестування, портфельні інвестиції можуть вкладатися в цінні папери. Цінними паперами в які можуть вкладатись портфельні інвестиції можуть бути акціонерні або боргові цінні папери. До боргових цінних паперів можна віднести прості векселі, боргові зобов’язання, інструменти боргового ринку та інші цінні папери.

В 80-х роках перевага була за прямими інвестиціями, але в 90 - х роках стала явною перевага портфельних інвестицій. Якщо брати в відсотковому співвідношенні то портфельне інвестування зросло з 20% до 60% і цей відсоток з роками тільки зростає. Тенденція такого зросту портфельних інвестицій пояснюється тим, що портфельні інвестиції все частіше вкладаються не тільки як додаткове джерело прибутку, а як проникнення в монополізовані галузі. А також ця форма є найбільш комфортною для діяльності інститутів, які не володіють значними грошовими ресурсами, наприклад такі, як страхові кампанії, пенсійні фонди, банки та фінансові установи. [12; С.216].

Інвестування може здійснюватись різними методами. А залежно від цих методів, можна виділити інші форми іноземного інвестування.

До методів іноземного інвестування можна віднести:

· розвиток контрактних форм співробітництва;

· злиття і придбання підприємств;

· створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.

К контрактним (неакціонерним) формам інвестування можна віднести:

· Експорт - імпорт, тобто торгівля товарами та послугами. Ця форма є найпростішою формою проникнення на міжнародні ринки.

· Ліцензування - це купівля-продаж права на нематеріальну власність, але це право надається на певний період. Цей спосіб організації виробництва за кордоном, котрий зводить до мінімуму капітальні витрати, забезпечує одержання в обмін на ліцензію активів інших фірм або доходів з ринків, недоступних для експорту або інвестицій. Плата за ліцензію може бути у формі: роялті - періодичних платежів у вигляді фіксованих ставок (3-5%) від доходу, пов’язаного з комерційним використанням ліцензії, або паушальних платежів - одноразових платежів за ліцензію.

· Франчайзинг - передача продавцем, за певну плату права на торгову марку.

· Контракти на управління - є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату.

Подібні статті по економіці

Інститути та засоби управління зовнішньою торгівлею на національному рівні
Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Принципова структура інститутів, що управляють зовнішньоекономічною сферою, і в промислове розвинутих країнах, і в краї ...

Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства Авіс
Об'єктивні чинники, що пояснюють багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, темпів економічного розвитку, що знижуються, за останні десятиліття, з одного боку, і п ...

Етапи розвитку валюти
Закономірності розвитку валютної системи визначаються відтворювальним критерієм і відбивають основні етапи розвитку національного і світового господарства. Даний критерій виявляється в ...