Галузева структура сільськогосподарського виробництва

Конопля дає волокно для виготовлення мішковини, канатів, шпагату, грубих тканин. Вирощується у середній смузі та на півдні.

Олійні культури. До них належить соняшник. Це теплолюбна, досить посухостійка культура, яка має найкращі умови для вирощування у лісостепу і особливо в степу. Для степової зони соняшник - найголовніша технічна культура.

Цукровий буряк - єдиний промисловий цукронос у нашій країні. Він вимогливий до ґрунтів та умов зволоження: необхідне достатнє і відносно рівномірне зволоження впродовж літа; на кислих ґрунтах цукровий буряк не росте. Це зональна культура лісостепу. Цукровий буряк псується (втрачає цукристість) при довгому зберіганні і транспортуванні, тому велика концентрація його посівів спостерігається поблизу цукрових заводів.

Овочівництво і картоплярство розвинуті в усіх районах, тому що картопля і овочі малотранспортабельні. Проте в деяких районах вони є галузями спеціалізації.

Плодівництво і виноградарство - надзвичайно важливі галузі. Наше населення споживає плодів і винограду значно менше, ніж це потрібно для доброго здоров'я. Виноградництво - одна з найтрудомісткіших галузей господарства. Виноград- дуже теплолюбна рослина, різко реагує на примхи природи (кращий клімат для нього - середземноморський), проте може рости на кам'янистих ґрунтах, непридатних для інших галузей рослинництва. Це одна з найдавніших землеробських культур.

Тваринництво - друга провідна галузь сільського господарства. Внаслідок тісних зв'язків з іншими аграрними галузями, воно посилює комплексність сільського господарства, характеризує рівень його інтенсифікації. Значну частину продукції рослинництва, а також відходи при збиранні (солому, полову, гичку) і переробці (макуху, жом, патоку) рослинницької продукції використовують для годівлі тварин. Тваринництво, у свою чергу, є джерелом цінних органічних добрив, використання яких дає змогу збільшити врожайність сільськогосподарських культур. Приблизно 40% органічних речовин повертаються у вигляді гною на поле.

Головними галузями продуктивного тваринництва є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, козівництво і птахівництво.

Вирішальне значення у розвитку тваринництва має кормова база. До її складу входять такі види кормів: концентровані, грубі, соковиті, промислові, харчові відходи, корми тваринного походження, мінеральні, хімічні домішки. Кормовиробництво давно перетворилось у велику галузь. Головне джерело кормів польове кормовиробництво, тобто вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних, овочевих та інших культур. Іншим важливим джерелом надходження кормів є використання природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ.

Скотарство поширене повсюдно: майже всі сільськогосподарські підприємства мають велику рогату худобу. Існують такі виробничі напрями скотарства: молочний, молочно-м'ясний і м'ясний. Загальна спеціалізація скотарства розглядається як перший ступінь і база господарської його спеціалізації, яка набуває різних форм залежно від природно-економічних умов. Молочне скотарство характеризується найвищою часткою корів у стаді (65-90%), передачею молодняку віком 15-20 днів на дорощування у відгодівельні господарства.

Спеціалізація на виробництві молока, що використовується для виробництва продукції, які можна довго зберігати і транспортувати на значні відстані, здійснюється в районах із сприятливими умовами. Цей напрям охоплює переважно приміські АТК, що постачають міському населенню незбиране молоко і молочнокислі продукти. Всього за науково обґрунтованими нормами харчування людина повинна споживати 434 кг молока і молочних продуктів за рік.

Інший напрям спеціалізації скотарства - молочно-м'ясний, найбільш економічно вигідний, тому найбільш поширений. Молочно-м'ясна худоба є основним виробником і молока, і м'яса (яловичини).

Ще один напрям спеціалізації скотарства - м'ясо-молочний і м'ясний, який поширений у районах, що мають значні площі природних кормових угідь.

У багатьох районах і приміських АТК створені спеціалізовані підприємства з відгодівлі яловичини. Проте крім очевидних переваг, їх розвиток має певні проблеми, найістотніша з них - екологічна: утилізація відходів.

Свинарство поширене повсюдно, переважного розвитку воно набуло в районах інтенсивного землеробства, зокрема розвинутого фуражного зернового господарства, картоплярства і промислової переробки сільськогосподарської сировини з великою кількістю відходів, а також у районах з високою густотою населення. Відзначається широкою кормовою базою. Свинарство буває м'ясо-сального і мясного напряму. Останній цінніший, адже пісна свинина вважається найкращою за дієтичними якостями. Проте вирощувати м'ясні породи значно тяжче, ніж м'ясо-сальні. Тому останній напрям - провідний.

Подібні статті по економіці

Економіко-статистичне дослідження рівня витрат за 1 гривню запущеної в обіг продукції
В умовах ринкових відносин підприємству потрібне постійне вдосконалення стратегії розвитку та ефективності виробництва, для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринку. Для досягн ...

Еволюція поглядів на економічне зростання та сталий розвиток
Проблеми досягнення стабільних темпів економічного зростання є актуальними в усіх країнах світу. Але в останній час дещо змінилися погляди щодо мети й шляхів досягнення зростання економ ...

Аналіз власного капіталу в СВК Лиманський Очаківського району
Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже ...