Труднощі впровадження антимонопольної та регуляторної політики держави

Критика антимонопольної політики в західних країнах побудована, як правило, на теоретичних ідеях про циклічний характер державного регулювання. Активна державна економічна політика передбачає жорсткі антимонопольні дії. І навпаки, пом'якшення державної політики, зменшення впливу держави на економіку пов'язані з відповідними ліберальними підходами в антимонопольному регулюванні.

Наукове дослідження антимонопольного регулювання і конкурентної політики в Україні ускладнюється у зв'язку з нечисленністю фахівців у цій сфері науки, недооцінкою важливості проблем конкуренції і монополії. Переважає традиційний підхід до трактування сутності монополії, який часто-густо бере свій початок у підручниках з мікроекономіки або навіть у класичній теорії монополістичного капіталізму. А реальність така, що нинішні форми конкуренції мають мало спільного з тими моделями ідеальної монополії, які описуються в підручниках [5].

Традиційні погляди на конкуренцію як "невидиму руку", яка здатна забезпечувати ефективність за Парето, сьогодні не можна визнати достатньою мірою коректними. Така конкурентна модель ринку є надмірно ідеальною. На сучасному ринку вже не діє відомий метод послідовного наближення до ефективної рівноваги Л. Вальраса. У цих умовах держава в особі антимонопольного (конкурентного) відомства повинна усувати недосконалості ринкового механізму і компенсувати їх.

Монополія означає не тільки (а точніше, не стільки) зменшення обсягів виробництва і підвищення цін. На сучасних товарних ринках припускається множинність ринкової рівноваги та різних цін.

Монопольна ціна не обов'язково максимально можлива на ринку і що в деяких випадках випуск продукції за умов монополії може перевищити випуск за умов конкуренції.

Монопольна ціна буде вища за конкурентну, а обсяг виробництва при монополії - меншим, ніж при конкуренції, якщо технологія виробництва та його організація в обох випадках однакові. Крім того, має місце різна чутливість до цін у різних груп споживачів. Будь-яка економіка вирішує проблему оптимального поєднання цін і стимулів для великих підприємств, щоб забезпечити розвиток виробництва і водночас захистити інтереси споживачів.

Доцільно згадати тут і теорію змагальних ринків. Вважається, що структура змагального ринку не обов'язково має бути конкурентною. Навіть якщо на такому ринку діють один-два суб'єкти господарювання, вони повинні будуть чинити так, нібито існує серйозна конкуренція.

Згідно з традиційною теорією монополії, фірма адекватно описується за допомогою виробничої функції, мета якої визначається як максимізація прибутку. Ситуація змінилася, і не тільки тому, що дедалі більшого значення набуває така мета діяльності фірми, як максимізація вартості (активів). Виникають змішані, гібридні форми монополій (у трансформаційних економіках - переплетення видів легальної монополії з тіньовими елементами монополізації), які ґрунтуються на нестандартних формах контрактами. Дуже поширюються неформальні змови між суб'єктами господарювання, внаслідок яких фактично обмежуються можливості для конкуренції.

Метою сучасного антимонопольного регулювання стає запобігання діям суб'єктів підприємництва, які обмежують конкуренцію. По суті, це означає наявність дуже широкого діапазону проблем конкурентної політики, адже будь-які підприємницькі трансакції та угоди в той чи інший спосіб впливають на конкуренцію.

Загальновизнано, що монополія (домінування) сама по собі не становить порушення конкурентного законодавства. Порушенням є лише зловживання монопольним становищем у конкретній господарській практиці. Не може бути й мови про зловживання монопольним становищем, якщо велике підприємство (фірма) підвищує ефективність виробництва й активно впроваджує інновації.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зміст явища зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розглядається досить масштабно і не зводиться лише до зловживань цінового характеру. Хоча цінові зловживання трапляються часто, дуже поширені й інші види зловживань монопольним становищем на ринку, наприклад: дискримінаційні дії, спрямовані на здобуття переваг, пов'язаних з використанням існуючої ринкової влади; неправомірні скорочення пропозиції або попиту; істотне обмеження конкурентоспроможності суб'єктів господарювання або створення перешкод їхньому доступу на ринок (виходу з ринку). Серйозне занепокоєння при цьому викликають зовсім не масштаби підприємств, оскільки з точки зору ефективності значний обсяг діяльності далеко не завжди є небажаним (ефект масштабу). Мета і наміри монополії часто дістають свій прояв у таких її заходах і вчинках, які позбавляють інших суб'єктів підприємництва права на ведення бізнесу, перешкоджають їхній професійній діяльності. Такі підходи вимагають удосконалення механізмів застосування "правила розумності" в українській практиці.

Подібні статті по економіці

Економiчна ефeктивнiсть iнформацiних тeхнологiй в управлiннi пiдприємством при здiйснeннi ЗEД (на прикладі ПрАТ Рiвнe-Борошно)
З глобальним розвитком суспiльства, пiдприємств, i наукових тeхнологiй управлiння ними зростає роль сучасних iнформацiйних тeхнологiй. Бeз iнформацiйних тeхнологiй тeпeр важко уявити буд ...

Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
Перетворення планово-директивної економіки у відкриту ринкову пов'язано сьогодні з вирішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією пром ...

Управлінський облік, аналіз і бюджетування витрат на матеріалах СГПП Рать
В сучасних умовах господарювання операційна діяльність підприємств досить широко розгалужена. Це виробництво і реалізація продукції, товарів, запасів, послуг, виконання робіт, реалізаці ...