Недоліки традиційного підходу

Для даної моделі характерні три неявних, але дуже серйозні припущення. По-перше, галузь складається з не пов'язаних між собою покупців, продавців, представників і конкурентів, які взаємодіють один з одним на традиційно віддаленій відстані. По-друге, прибуток отримують лише ті компанії, які здатні споруджувати бар'єри на шляху реальних і потенційних конкурентів. По-третє, ступінь невизначеності досить низька, що дозволяє робити точні прогнози щодо поведінки учасників конкурентної боротьби і обирати відповідну стратегію. Але навіть якщо припустити, що одне з цих допущень є правильним, імовірність того, що вірні будуть усі три, мала.

Структура галузі:

традиційна мікроекономічна модель базується на «раціональній» структурі галузі, що передбачає суперництво кожного учасника не лише зі своїми конкурентами, але і з клієнтами, і з постачальниками за одержання контролю над економічною рентою. Проте існують, щонайменше, дві інших галузевих структури: взаємозалежні системи і привілейовані відносини.

Взаємозалежні системи - це структури (такі, як альянси, об'єднання та економічні мережі), які охоплюють кілька галузей промисловості. Найсучасніша взаємозалежна система - економічна мережа, що являє собою кілька компаній, які використовують загальну архітектуру для реалізації окремих елементів загальної ринкової пропозиції (наприклад, мережі Wintel і Apple у комп'ютерній промисловості). Успіх кожного учасника залежить як від ефективності мережі в цілому, так і від ефективності використання власних можливостей впливу учасника на мережу.

Привілейовані відносини - це такі структури, що передбачають встановлення між фірмами, що діють на спільному ринку, особливих відносин, заснованих на фінансових інтересах, дружбі, довірі або етнічній лояльності. Тому дії членів подібних мереж варто розглядати не тільки з точки зору їхньої власної стратегії, але також з позицій стратегії цілої мережі і положення окремих її учасників у сімейній ієрархії.

Джерело переваг:

традиційна мікроекономічна модель припускає, що прибуток отримують лише ті компанії, які мають структурні переваги у порівнянні з реальними та потенційними конкурентами. У провідних секторах економіки - телекомунікації, сировина, транспорт - це припущення залишається вірним і сьогодні. Проте конкурентні переваги можна створювати і за рахунок інших факторів.

Провідні методи реалізації. У деяких галузях промисловості компанії випереджають конкурентів за рахунок постійної переваги у виконанні повсякденних завдань. Так, досвід роботи компаній, які займаються страхуванням майна, свідчить: більш досконала методика укладання страхових контрактів та відшкодування збитку є ефективнішою за будь-яку структурну перевагу конкурента.

Глибоке розуміння та передбачення. Деякі фірми процвітають завдяки знанням і глибокому розумінню, яких немає жодна інша компанія. Знання можуть виражатися в науково-технічному досвіді, розумінні сучасних тенденцій або просто у творчому підході.

Якщо три джерела переваг у порівнянні з конкурентами поєднати із вищезазначеними галузевими структурами, ми отримаємо нову модель, яка краще відображає стратегічні можливості сучасного промислового ландшафту [35].

Аналіз внутрішнього середовища організації має здійснюватися з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі. У процесі аналізу перевіряється вся система господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації сприятливих можливостей зовнішнього середовища підприємства, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення загрози його існуванню.

Аналіз стратегічного рівня підприємства - аналіз, в процесі якого внутрішні характеристики підприємства порівнюються з параметрами діяльності інших, насамперед провідних компаній галузі. Порівняльна характеристика дає можливість виявити ключові, внутрішні фактори конкурентоспроможності, що являють собою унікальну комбінацію наявного виробничого потенціалу підприємства з нагромадженим у минулому досвідом його використання і сформованим іміджем. Виробничий потенціал являє собою систему взаємопов'язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку фірми. Існують наступні підходи до визначення розміру виробничого потенціалу:

Подібні статті по економіці

Визначення конкурентоспроможності оптового торгівельного підприємства Авіс
Об'єктивні чинники, що пояснюють багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, темпів економічного розвитку, що знижуються, за останні десятиліття, з одного боку, і п ...

Господарська діяльність ВАТ Київський завод безалкогольних напоїв Росинка
Метою виробничої практики є ознайомитися із господарською діяльністю ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», дослідити її стан та економічні показники, що її відображають. ...

Управління оборотними коштами
оборотні кошти платоспроможність ліквідність Сучасний український бізнес диктує нагальну потребу формування цілісної системи керування фінансами вітчизняних компаній. Для передових україн ...