Організація управління інноваційним проектом

Планування забезпечує учасникам проекту розуміння цілей і опис робіт, які повинні бути виконані, створює основу для розподілу робіт між учасниками програми і призначення ресурсів.

Мета організації менеджменту проекту включає:

• забезпечення взаємодії;

• поділ ролей і відповідальності;

• визначення відповідальності за прийняття рішень;

• забезпечення ефективного розподілу інформації;

• забезпечення гнучкості використання ресурсів.

Для забезпечення ефективної взаємодії необхідно[3 с.146]:

• забезпечити взаємодію між менеджером проекту і функціональним менеджментом;

• встановити правила формальної взаємодії між учасниками проекту.

Лінійні менеджери повинні забезпечувати проект ресурсами відповідно до їх життєвого циклу таким чином, що менеджер проекту може бути впевнений у доступності необхідних ресурсів.

У рамках проекту взаємодіють різні організації й окремі виконавці:

• внутрішні і зовнішні користувачі результатів проекту;

• внутрішні і зовнішні постачальники ресурсів;

• внутрішні функціональні відділи.

Для забезпечення ефективної взаємодії повинно бути чітко визначено:

• хто повинен приймати рішення;

• хто виконує ту чи іншу роботу;

• хто несе відповідальність за управлінські функції;

• хто одержує інформацію.

Рівні відповідальності і влади повинні бути чітко визначені не тільки для постійних членів проекту, й для виконавців чи організацій, що підтримують програму на окремих стадіях.

Організація проекту включає визначення ключових фахівців, відповідальних за ухвалення рішення, а також повинна залучати різні ресурси на різних стадіях розробки проекту у відповідності з такими трьома принципами:

• забезпечувати найбільш кваліфікованими для даного виду робіт фахівцями;

• залучати виконавців у команду програми тільки на період, коли їхня кваліфікація необхідна;

• забезпечувати точним описом завдання для залучених фахівців.

У будь-якому випадку концепція й організаційна структура проекту повинні бути погоджені зі стратегічним планом розвитку організації та структурою організації виробництва.

В організаційній структурі програми можуть бути виділені три основні рівні:

• на концептуальному рівні: визначаються основні принципи взаємодії і роз'ясняється ступінь участі різних учасників проекту, встановлюються взаємини на рівні організацій, відділів і менеджменту;

• на рівні стратегії: визначається відповідальність за досягнення ключових подій; організаційними елементами можуть бути організації, відділи, ключові менеджери:

• на рівні виконання робіт: визначається відповідальність за виконання окремих робіт, призначаються виконавці і підтримуючі ресурси. Управлінські рішення, прийняті на різних рівнях програми, вимагають участі менеджменту і виконавців, що займають відповідні ступені в організаційній структурі організації.

На рівні концептуального планування її управління проекту основну роль відіграють менеджери вищої ланки організації, що приймають рішення щодо цілей і пріоритетів проекту, обсягів фінансування і ресурсного забезпечення. Цей рівень менеджменту відіграє ключову роль на передінвестиційній стадії проекту, коли приймаються рішення щодо проекту в цілому.

На стадії планування і запуску проекту управлінські рішення стосуються стратегії досягнення цілей проекту, і центр менеджменту переміщується на стратегічний організаційний рівень.

На стадії реалізації проекту основна маса управлінських рішень стосується оперативного планування, технічної реалізації і тактики виконання завдань. Головну роль на стадіях виконання відіграє організація роботи команди проекту.

Звичайно виділяють три основні підходи до організації проекту[3 с.147]:

• функціональна структура;

• програмна структура;

• матрична структура.

Функціональна і програмна структури являють собою два протилежних підходи до організації проекту.

Функціональна структура допускає використання існуючої функціональної ієрархічної структури організації. Пакети робіт проекту розподіляються між функціональними підрозділами.

Подібні статті по економіці

Трансформація економічних систем постсоціалістичних країн
Капіталістичний спосіб виробництва розвивається вже п'ять століть. За цей час у його межах відбулися три революційні зрушення в технологічному способі виробництва, якісних змін зазнали в ...

Економiчна ефeктивнiсть iнформацiних тeхнологiй в управлiннi пiдприємством при здiйснeннi ЗEД (на прикладі ПрАТ Рiвнe-Борошно)
З глобальним розвитком суспiльства, пiдприємств, i наукових тeхнологiй управлiння ними зростає роль сучасних iнформацiйних тeхнологiй. Бeз iнформацiйних тeхнологiй тeпeр важко уявити буд ...

Інвестиції, їх види, фактори й вплив на економіку
Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, в ...