Механізм та шляхи проведення приватизації в постсоціалістичних країнах

Процеси приватизації в різних країнах, мають як багато спільних рис так і багато особливостей, але йдеться не про різні моделі приватизації, а лише про адаптацію загальної (класичної) моделі приватизації до умов тієї чи іншої країни. Суть загальної моделі полягає в тому, що приватизує той, у кого кращий приватизаційний проект і хто більше платить. Особливості адаптації даної моделі до місцевих умов надають спеціфічних рис процесам приватизації в різних країнах. Система приватизації має бути адекватна ситуації, потрібно враховувати при цьому всі критерії: економічний, політичний, соціальний, моральний.

У більшості країн приватизація - це повільний процес. Якщо державі вдається приватизувати кілька десятків підприємств протягом року, це вважається великим успіхом. Все ж таки приватизація має прогресувати. Нехай, повільно, але постійно і неухильно.

В цій главі спробуємо розібратися з досвідом приватизації в різних країнах, проаналізувати його. Хоч досвід інших країн і не можна механічно перенести на грунт України, але його можна використати.

В Чехо-Словаччині з приходом до влади демократичного уряду в 1989 р. намітився курс на зміну відносин власності в основі якого лежала приватизація. В ЧСФР існували як і в більшості постсоціалітичних країн, величезні можливості для приватизації. Причина цього полягає в тому, що по-перше, майже 100% майна в народному господарстві перебувало у власності держави.Сам по собі це фактор вимагав швидкого здійснення приватизації. Але висока швидкість приватизації могла зашкодити ефективності всієї програми.

По-друге, економіка цієї країни зазнала впливу норм та стандартів, які розвивалися тут протягом останніх 40 років. Фактично будували ринкову економіку, не знаючи як вона виглядає (як і всі постсоціалістичні країни).

По-третє, приватизація була позначена браком місцевого капіталу і опором до приходу іноземного капіталу.

По-четверте, вона позначена конфліктом між окремими соціальними верствами, що конкурують за власність. Можна виділити кілька різних дійових осіб, що конкурують за власність, якої не вистачає для кожного: клас підприємців, що зароджується; керівництво компаній; ті, кому повертають їхню власність; ті, хто керував протягом минулих сорока років, розбагатілі на "чорному" та "сірому" ринку, чий вступ до процесу приватизації передбачений з точки зору випуску в обіг "брудних грошей".

З цією метою, починаючи з липня 1990 року, утворюються федеральні та республіканські міністерства по управлінню державним майном та його приватизацією.

В Чехо-Словаччині були знайдені такі основні форми приватизації: реституція; "мала" приватизація; велика приватизація.

Реституція - це відновлення майнових прав власників, їх нащадків чи правонаступників на землю, нерухоме майно і засоби виробництва, які раніше були націоналізовані, конфісковані, або іншим способом вилучені проти їх волі у власність держави.

На основі великого закону про реєстрацію, прийнятого федеральним парламентом ЧСФР у лютому 1990 року, держава була зобов'язана повернути раніше націоналізовану власність або відшкодувати її в іншій формі колишньому власникові, чия власність була експропрійована, або їх змусили за допомогою податків та рентних платежів передати свою власність у дарунок державі у 1955-1959 рр.[62.74]

Реституція в Чехії і Словаччині має місце як у "малій", так і у великій приватизації. Від 3 до 10% великих господарських одиниць були повернені колишнім власникам. У багатьох випадках реституція виражалася у фінансовій компенсації або переданні пакета акцій, а не у фізичному повернені нерухомого майна.

Усі приватизаційні проекти великої приватизації, подані на розгляд до Міністерства приватизації, мали містити відомості і про те, що всі претензії, які стосуються реституції виконані. Що стосується "малої" приватизації, то регіональна приватизаційна комісія перш ніж оголосити продаж на аукціоні того чи іншого господарського об'єкта "мала" встановити його власника. Якщо ним виявлялася держава, то об'єкт відразу ж виставлялся на аукціон. У іншому випадку комісія з'ясовувала, чи є реституційна заява.

Подібні статті по економіці

Трудові ресурси Київської області та регіональні особливості їх розміщення й використання
Комплексний розвиток продуктивних сил економічних районів - один з пріоритетних напрямків наукових досліджень та практичної діяльності держави і місцевих органів влади з питань регіонал ...

Аналіз випуску готової продукції та її реалізації
За умов ринкової економіки господарчим суб’єктом (підприємством) надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту ...

Трудовий потенціал України
В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку. Недвозначно на це натякає християнська заповідь: &quo ...