Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції

· Відрахування на соціальне страхування;

· Інші витрати, не розподілені за елементами.

Групування витрат за економічними елементами показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції та інші господарські потреби. За економічними елементами не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з групуванням витрат за економічними елементами витрати на виробництво плануються і враховуються за статтями витрат (статтями калькуляції).

Групування витрат за статтями витрат дає можливість бачити витрати за їх місцем і призначенням, знати, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування і облік собівартості за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості, в яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:

· сировину та матеріали;

· паливо і енергія на технологічні потреби;

· основна заробітна плата виробничих робітників;

· витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

· цехові витрати;

· загальнозаводські витрати;

· втрати від браку;

· невиробничі витрати.

У процесі виробництва й реалізації продукції виникає необхідність у витратах для забезпечення безлічі пов'язаних з цим процесом функцій. Витрати можуть бути розділені за їхньою економічною однорідністю на 5 елементів, згідно П(с)БО «16 Витрати»:

· матеріальні витрати (за винятком вартості відходів);

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизацію основних засобів;

· інші витрати.

Класифікація єдина для всіх галузей промисловості [4, ст.277].

Витрати підприємств, що включаються в собівартість продукції, діляться на прямі і непрямі. До прямих витрат належать витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом за її окремими видами: вартість основних матеріалів, палива і енергії на технологічні потреби, заробітна плата основних виробничих витрат і ін. До непрямих витрат належать витрати, які неможливо або недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські, з утримання та експлуатації обладнання.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, в яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються за статтями витрат, прийнятими у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат за окремими статтями, а в нормативній - за діючими на даному підприємстві нормам, і тому вона на відміну від планової калькуляції у зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану щодо собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, бо дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань зі зниження собівартості продукції. У цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрачання. Усі витрати в межах норм враховуються без групування, за окремими замовленнями. Фактична собівартість виробів при нормативному методі обліку визначається шляхом підсумовування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів.

Відпуск продукції або надання послуг припускає відповідне ресурсне забезпечення, величина якого впливає на рівень розвитку економіки підприємства, тому кожне підприємство або виробнича ланка повинні знати, у що обходиться виробництво продукції (робіт, послуг). Даний фактор особливо важливий в умовах ринкових відносин, тому що рівень витрат на виробництво продукції впливає на конкурентоздатність підприємства, його економіку.

Вартість матеріальних ресурсів, яка відображується за елементом «Матеріальні витрати», формується, виходячи з цін їхнього придбання (без обліку податку на додану вартість); націнок; комісійних винагород, що сплачують постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям; вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги; мита; плати за транспортування, зберігання й доставку, здійснювані сторонніми організаціями.

Подібні статті по економіці

Економіко-статистичне дослідження рівня витрат за 1 гривню запущеної в обіг продукції
В умовах ринкових відносин підприємству потрібне постійне вдосконалення стратегії розвитку та ефективності виробництва, для підвищення конкурентоспроможності товарів на ринку. Для досягн ...

Заходи по удосконаленню організації підготовки виробництва на підприємстві
Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його н ...

Україна у вимірі індексу людського розвитку (1998-2009 рр)
Сьогодні в період трансформаційних змін соціальної та економічної системи України та багатьох країн світу однією з найважливіших проблем суспільства є не лише збереження, а й примноженн ...