Поняття та сутність матеріальних витрат та собівартості продукції

У всіх випадках витрати на матеріальні ресурси власного виробництва, електричну й теплову енергію, доставку власним транспортом і т.п. включаються до відповідних елементів витрат.

Після цього відповідні витрати відносять до однойменних елементів кошторису.

Дотримання такого порядку необхідне, інакше кошторис витрат на виробництво по підприємству в цілому не буде вирішувати одне зі своїх основних завдань - скільки і яких однорідних ресурсів необхідно на запланований обсяг виробництва.

Відходи віднімаються за тією або іншою оцінкою. Не відноситься до відходів супутня продукція, що виключається з витрат на виробництво основного продукту за ціною або за собівартістю при окремому способі її виробництва.

До елементу «Витрати на оплату праці» включається заробітна плата всіх категорій працівників, а також інші виплати, що включають до фонду оплати праці. Не враховуються виплати у вигляді матеріальної допомоги, оплати додаткових відпусток, надбавки до пенсій, оплата проїзду транспортом до місця роботи, оплата путівок на лікування й ін.

В елементі «Відрахування на соціальні потреби» відображуються відрахування до Пенсійного фонду, медичного страхування, що включається до собівартості продукції.

В елементі «Амортизація основних засобів» відображуються амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих засобів, розраховані, виходячи з балансової вартості й затверджених норм, включаючи й прискорену амортизацію їхньої активної частини.

До елементу «Інші витрати» відносяться всі інші витрати, що входять до собівартості продукції, але не стосуються раніше перерахованих елементів витрат.

Особливо слід зазначити витрати на проведення складних видів ремонту основних виробничих засобів (ремонтний фонд). Кошти, що утворюють цей фонд, рівномірно включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) у складі елементу «Інші витрати».

В інших випадках витрати на проведення всіх видів ремонтів (поточних, середніх, капітальних) включаються до собівартості продукції за відповідними елементами витрат [6, с.121].

Класифікація витрат за економічними елементами є основою для розробки кошторису витрат на виробництво; вона дозволяє визначити загальну потребу підприємства в однорідних ресурсах, які використовуються для розрахунку структури собівартості продукції в розрізі галузей.

В процесі виробництва продукції витрати виникають у різних виробничих і невиробничих сферах, вони містять різні за економічним змістом витрати, які залежать від характеру виготовлення виробів, виконання робіт, технології й організації праці.

Таким чином, виникає необхідність у класифікації витрат не тільки за їхніми однорідними елементами, але й за місцем їхнього виникнення або за статтями витрат. Класифікація витрат необхідна для розмежування витрат за цільовим призначенням й місцем їхнього виникнення. Іншими словами, витрати підприємства підрозділяються відповідно до їхнього виробничого призначення, при цьому той самий вид витрат може використовуватися для різних цілей. Так, паливо витрачається на підприємстві як на технологічні цілі, так і для опалення, тобто витрати на паливо пов'язані не тільки з виробництвом даного виду продукції, але й з потребами підприємства в цілому. Так само можна розділити витрати на енергію. Витрати підприємства на оплату праці підрозділяються на оплату основних виробничих робітників, допоміжних робітників, оплату праці цехового й управлінського персоналу.

Класифікація витрат за статтями калькуляції має істотні відмінності за галузями промисловості, відображуючи їхню специфіку. Разом з тим діє типова номенклатура статей, до якої включаються:

· сировина й матеріали;

· відходи (віднімаються);

· купівельні вироби, напівфабрикати й послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

· паливо й енергія на технологічні цілі;

· заробітна плата виробничих робітників;

· відрахування на соціальні потреби;

· загальновиробничі витрати;

· загальногосподарські витрати;

· втрати від браку;

· інші виробничі витрати.

Завдяки постатейній класифікації витрати можуть контролюватися в плані й обліку за місцем їхнього виникнення й за окремими видами продукції. Крім того, за кожною статтею витрат можна визначити ступінь зв'язку величини витрат зі встановленою калькуляційною одиницею.

У цей час на практиці більшість малих підприємств не користується розгорнутою номенклатурою статей калькуляції, при цьому звичайно виділяючи прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати з відрахуваннями на соціальні потреби, інші прямі витрати й накладні витрати [18, с.134].

Подібні статті по економіці

Ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ Гіпрон
В сучасних умовах господарювання економіка України потребує глибоких і структурних зрушень. В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки п ...

Управління якістю продукції
В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, зумовленої, насамперед, рівнем задоволення потреб суспільства з найме ...

Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
У будь-якій країні з ринковою економікою ефективно працююче інституційне середовище є необхідною базовою умовою для забезпечення сталої динаміки економічного зростання. Національна екон ...