Матричні методи формування стратегії розвитку компанії

Матриця Ансоффа і тримірна схема Абеля

Різновидом портфельних матриць є матриця відомого американського фахівця зі стратегічного менеджменту Ігоря Ансоффа, призначена для опису можливих стратегій підприємства в умовах зростаючого ринку. Вважається, що за умови вибору напрямів зростання у підприємства є кілька стратегічних альтернатив: стратегія вдосконалення діяльності, товарної експансії (розробка нових або вдосконалення існуючих продуктів), розвитку ринку та диверсифікації.

Стратегія вдосконалення діяльності.

За вибору даної стратегії підприємству рекомендується звернути увагу на заходи маркетингу для товарів, що є на існуючих ринках: провести вивчення цільового ринку підприємства, розробити заходи щодо просування продукції та збільшення ефективності діяльності на існуючому ринку. У цьому випадку прибуток забезпечується за рахунок раціоналізації виробництва і збуту (зниження собівартості, реклама, сервіс, надання торгових знижок). Ця стратегія ефективна для зростаючого або ненасиченого ринку.

Товарна експансія.

Це стратегія розробки нових /вдосконалення існуючих товарів з метою збільшення продажу. Підприємство може здійснювати таку стратегію на вже відомому ринку, відшукуючи та заповнюючи ринкові ніші. Прибуток у цьому випадку забезпечується за рахунок збереження частки ринку в майбутньому.

Стратегія розвитку ринку,

або ринкова експансія.

Дана стратегія спрямована на пошук нових ринків/ сегментів для вже освоєних товарів. Прибуток забезпечується за рахунок розширення ринку збуту як в межах географічного регіону, так і поза ним. Така стратегія пов'язана зі значними витратами і більш ризикована, ніж обидві попередні, але в перспективі прибутковіша.

Стратегія диверсифікації

передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх підприємств, працюючих на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність, стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є більш ризикованою і вимагає значних витрат. Головною причиною диверсифікації діяльності є прагнення зменшити або розподілити ризик, а також прагнення залишити стагнуючі ринки та отримати фінансовий ефект від роботи в нових областях.

Перевагами матриці Ансоффа є простота та наглядність представлення можливих стратегій, а недоліками -одностороння орієнтація на зростання, облік всього двох, хоч і найважливіших, чинників (товар - ринок).

Тримірна схема Абеля

Важливий крок у визначенні бізнесу і загалом у матричному підході зроблений Д. Абелем, який розвиває підхід Ансоффа, пропонуючи третій додатковий чинник для визначення бізнесу - технологію.

Спочатку на схемі встановлюється положення початкового бізнесу. Потім, рухаючись від початкового положення по трьох осях, підприємство може знайти інші сегменти ринку, інше застосування продукції для задоволення виявлених споживчих потреб або визначити можливості скорочення витрат виробництва за рахунок зміни технології виробництва та збуту продукції [57, с. 282-290].

Діловий комплексний аналіз (проект

PIMS

)

Особливої популярності останнім часом набув метод РІМS (Profit Impact of Market Strategy - вплив ринкової стратегії на прибуток). Метод був розроблений наприкінці 50-х - початку 60-х років на замовлення компанії Дженерал Електрік, яка потребувала проведення серйозних досліджень для виявлення, на основі точних математичних даних, «генеруючих причин» того, що деякі її підприємства були більш прибутковим в порівнянні з іншими, незалежно від розміру та сфери діяльності. Основою методу є прагнення знайти прогнозну модель майбутніх переваг на основі наявних [25, с. 34-36].

Модель РІМS ідентифікує 37 факторів, що можуть впливати на рентабельність сектору. Найістотніші з них наступні: капіталоємність, відносна якість продукції, продуктивність, конкурентна позиція бізнесу, низькі витрати на одиницю продукції, вертикальна інтеграція, інновації. У реальній господарській практиці стратегічні фактори, як правило, взаємопов'язані, тому в проекті велика увага приділяється побудові емпіричної залежності, що відображає ці взаємозв'язки. У проекті РІМS ці взаємозв'язки подані у вигляді двомірних матриць, по осях яких відображені 3-5 рівнів (якісних характеристик) факторів, що розглядаються.

Вважається, що СОБ, які мають більш високу частку ринку, характеризуються і більш високими прибутками від інвестицій. Проте дослідження показали, що фірми, які продають товари вищої, ніж конкуренти, якості можуть мати високі прибутки, навіть не володіючи високою часткою ринку.

Подібні статті по економіці

Ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві ТОВ Гіпрон
В сучасних умовах господарювання економіка України потребує глибоких і структурних зрушень. В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки п ...

Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
На сучасному етапі стан економіки України характеризується спадом виробництва, збільшенням бюджетного дефіциту, поглибленням кризи неплатежів та соціального розшарування населення. Еконо ...

Вплив діяльності ТНК на конкурентоспроможність економіки України
Міжнародні корпорації останньої чверті XX ст. - початку ХХІ ст. є найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародного бізнесу. Їх бурхливий розвиток відображає загострення між ...