Об’єктивні основи, необхідність та спрямованість антимонопольної політики держави

Отже, збереження та збільшення надходжень до Державного бюджету може бути забезпечено водночас із підвищенням економічної ефективності сфери природних монополій шляхом посилення глибини вилучення монопольної ренти до державного бюджету з одночасним зменшенням абсолютних величин доходів суб'єктів природних монополій і, відповідно, розмірів тарифів на їхні послуги.

Інша проблема стосується співвідношення регулювання ринків природних монополій та промислової політики. Вона полягає в тому, що монопольна рента, яка утворюється у сфері природних монополій, використовується як джерело додаткових інвестицій в конкурентні галузі.

Ефективність ринку природних монополій не може бути досягнута за умови поєднання в одному державному органі функцій економічного регулювання відповідних ринків (тобто регулювання цін та режиму доступу до відповідних послуг) та управління майном суб'єктів природних монополій.

На сьогодні принципу розподілу зазначених функцій відповідає організація державного регулювання в електроенергетиці, на ринках нафтогазового комплексу та окремих суміжних ринках, де його здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) [6].

Державне регулювання може забезпечити економічну ефективність у сфері природних монополій при дотриманні двох умов стосовно змісту цього регулювання - його повноти та обґрунтованості.

Повнота регулювання передбачає щонайменше регулювання таких параметрів послуг природних монополій: (1) цін (тарифів); (2) якості; (3) доступності. Якщо хоч один із цих параметрів залишиться поза межами регулювання, суб'єкт природних монополій зберігатиме можливість господарювати неефективно (наприклад, занижуючи якість послуг за умов регулювання тарифів). Сьогодні в Україні передбачене незалежне регулювання головним чином цін (тарифів). Механізми ж регулювання якості та доступу є недостатньо відпрацьованими.

За умов індивідуального домінування ринок самостійно також не забезпечує економічної ефективності. Проте ринки з індивідуальним домінуванням є потенційно конкурентними. Звідси випливає, що головним шляхом забезпечення їхньої ефективності є не державне регулювання, а сприяння зменшенню рівня концентрації і перетворенню структури ринку на конкурентну (демонополізація).

Сьогодні можливості структурної демонополізації, тобто зменшення рівня концентрації ринків шляхом подіту існуючих суб'єктів господарювання, практично вичерпані.

Головним шляхом зменшення рівня концентрації ринків з індивідуальним домінуванням є зниження бар'єрів та стимулювання вступу на них нових суб'єктів господарювання.

У випадку, коли швидка демонополізація ринків з індивідуальним домінуванням є неможливою, як засіб компенсації неспроможності цих ринків може бути застосоване їхнє пряме або непряме державне регулювання.

Пряме державне регулювання на ринках з індивідуальним домінуванням здійснюється шляхом безпосереднього встановлення розмірів чи механізмів формування цін і тарифів.

Непряме регулювання передбачає встановлення заборон на вчинення суб'єктами господарювання, що займають домінуюче становище на товарних ринках, дій, які були б неможливими за умов конкуренції на товарних ринках і призвели (можуть призвести) до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Отже, основними напрямками сучасної монопольно-конкурентної політики в Україні є:

Подібні статті по економіці

Ефективність технічного переоснащення підприємств легкої промисловості
План науково-технічного розвитку передбачає систему взаємопов’язаних заходів по підвищенню техніко-економічного рівню виробництва на підставі впровадження самої передової й високоефекти ...

Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
У будь-якій країні з ринковою економікою ефективно працююче інституційне середовище є необхідною базовою умовою для забезпечення сталої динаміки економічного зростання. Національна екон ...

Фірма в умовах монополістичної конкуренції
Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприє ...