Сутність франчайзингу, його основні форми, види

У договорі щодо розвитку територій франчайзер передає виключні права на розвиток певного географічного району групі інвесторів, які або навчають власних франчайзерів, або визначають потенційних франчайзі.

Кожен із вищеподаних варіантів організації франчайзингової діяльності передбачає передання франчайзингового пакета - комплексу прав і обов'язків, які продає франчайзер.

Пакет франчайзингу містить:

а) повну концепцію бізнесу, її характеристику і детальне пояснення;

б) торгову марку, логотипи, патенти;

в) виняткове право на ведення операції на певній території;

г) зразки дизайну для оформлення приміщень, транспорту, а також зразки одягу персоналу;

д) систему обліку та звітності;

є) рекламну, маркетингову і PR-підтримку;

є) систему підготовки і навчання кадрів, консультаційні послуги для відкриття бізнесу;

ж) гарантію підтримки і консультування після відкриття бізнесу;

з) докладний контракт.

Для придбання цього пакета майбутній франчайзі здійснює початковий платіж за франшизу і надалі продовжує вносити платежі за користування франшизою або роялті.

У міжнародній бізнес-практиці франчайзинг набуває різних форм відповідно до таких критеріїв:

) профілю економічної діяльності;

) рівня посередництва;

) ступеня участі партнера у статутному капіталі.

Залежно від рівнів посередництва визначають:

) прямий франчайзинг (традиційна форма франчайзингу): франчайзер співпрацює безпосередньо з усіма франчайзерами, які діють на різних територіях і належать до його мережі;

) майстер-франчайзинг: франчайзер укладає договір майстер-франчайзингу (базовий договір) з підфранчайзі на певній території, який також укладає договори з багатьма франчайзі на відповідній території.

За ступенем участі партнера у статутному капіталі визначають такі форми франчайзингу:

а) франчайзі як засновник. У класичному вигляді франчайзинг не допускає участі франчайзера у статутному капіталі. Отже, засновниками є фізичні або юридичні особи, які представляють франчайзі;

б) спільне володіння. У практиці ведення бізнесу виникають такі умови, коли перевагу надають спільній участі партнерів у створенні підприємства-франчайзі. Наприклад, такими умовами можуть бути: недостатня кількість фінансових ресурсів у франчайзі, бажання франчайзера отримати додаткові важелі контролю тощо. Так, частка франчайзера у статутному капіталі становить менш ніж 50%, оскільки повний контроль йому надається згідно з договором франчайзингу.

Що стосовно видів, то традиційно виокремлюють збутовий, товарний, промисловий (виробничий) і діловий франчайзинг. Перший виробник товарів використовує для побудови єдиної розгалуженої збутової мережі.

Другий являє собою передачу виключних прав на реалізацію продукції, виробленої франчайзером під його товарним знаком на певній території. Франчайзі - єдиний продавець даного товару на цій території та ексклюзивний представник торгової марки франчайзера.

Промисловий (виробничий) франчайзинг передбачає передачу прав на виробництво і збут продукції під торговим знаком франчайзера з використанням запатентованої технології виробництва, матеріалів, сировини або вихідного компоненту продукції.

Діловий франчайзинг передбачає передачу не лише товарного знака, а й технології ведення бізнесу, апробованої франчайзером.

Для України, що в інноваційному плані поки що відстає від розвинених країн, у промисловій сфері вагомого значення набуває використання виробничого чи ділового франчайзингу. Перший найширше представлений у виробництві безалкогольних напоїв (за прикладом компанії Кока-Кола).

Суть цього виду франчайзингу перш за все проявляється в тому, що разом з правом використання фірмового найменування франчайзера передаються у використання винаходи, промислові, зразки в певній галузі виробництва, товарні знаки, технічне, технологічне, комерційне ноу-хау.

За такою схемою працюють відомі компанії з виробництва харчових продуктів, косметики, товарів побутової хімії в Україні та за кордоном (Вімм-Біль-Дан, Пепсі-Кола, Нестле, Проктер енд Гембл тощо). [6, с. 181-186]

Лідером українського ринку швидкого харчування залишається McDonalds, який має більше 60 ресторанів і близько 90 млн. дол. США інвестицій.

Конкурент його - компанія Швидко - перша мережа вітчизняних ресторанів швидкого обслуговування в Україні, що вирішила пропагувати національну кухню Найбільший акціонер цієї мережі ресторанів - місцева інвестиційна група «XXI век» відкрила перший ресторан у 2000 p., і відтоді кількість їх збільшилася.

Подібні статті по економіці

Багатомірна класифікація нового об’єкта методами дискримінаційного аналізу
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов'язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують ...

Заходи по удосконаленню організації підготовки виробництва на підприємстві
Прибуток є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його н ...

Антимонопольна політика держави і її місце у встановлення сучасних ринкових відносин в Україні
В економічній системі розвинутих країн світу оптимально поєднуються ринкові важелі саморегулювання народного господарства з державним регулюванням. Незважаючи на це, економіка цих країн ...