Методи факторного аналізу для оцінки конкурентного середовища фірми

Набір методів факторного аналізу в наш час достатньо великий, налічує десятки різних підходів і прийомів обробки даних. Щоб в дослідженнях орієнтуватися на правильний вибір методів, необхідно представляти їх особливості.

Розділимо всі методи факторного аналізу на декілька класифікаційних груп:

. Метод головних компонент (Р. Хотеллінг). Взагалі то кажучи, його не відносять до факторного аналізу, хоча він має з ним багато загального. Специфічним є, по-перше, те, що в ході обчислювальних процедур одночасно одержують всі головні компоненти і їх число спочатку рівне числу елементарних ознак; по-друге, постулюється можливість повного розкладання дисперсії елементарних ознак, іншими словами, її повне пояснення через латентні фактори (узагальнені ознаки).

. Методи факторного аналізу. Дисперсія елементарних ознак тут пояснюється не в повному об'ємі, признається, що частина дисперсії залишається нерозпізнаною як характерність. Фактори звичайно виділяються послідовно: перший, пояснюючий найбільшу частку варіації елементарних ознак, потім другий, пояснюючий меншу, другу після першого латентного фактору частину дисперсії, третій і т.д. Процес виділення факторів може бути перерваний на будь-якому кроці, якщо ухвалено рішення про достатність частки поясненої дисперсії елементарних ознак або з урахуванням інтерпретації латентних факторів.

Методи факторного аналізу доцільно розділити додатково на два класи: спрощені і сучасні апроксимуючі методи.

Прості методи факторного аналізу в основному пов'язані з початковими теоретичними розробками. Вони мають обмежену нагоду у виділенні латентних факторів і апроксимації факторних рішень. В числі цих методів слід назвати:

однофакторну модель Ч. Спірмена. Вона дозволяє виділити тільки один генеральний латентний і один характерний фактор. Для можливо існуючих інших латентних факторів робиться припущення про їх незначущість;

біфакторну модель Р. Хользінгера. Допускає вплив на варіацію елементарних ознак не одного, а декількох латентних факторів (звичайно двох) і одного характерного чинника;

центроідний метод Л. Терстоуна. В ньому кореляції між змінними розглядаються як пучок векторів, а латентний фактор геометрично представляється як врівноважуючий вектор, що проходить через центр цього пучка. Метод дозволяє виділяти декількох латентних і характерні фактори, вперше з'являється можливість співвідносити рішення фактора з початковими даними, тобто в найпростішому вигляді вирішувати задачу апроксимації.

Сучасні апроксимуючі методи часто припускають, що перше, наближене рішення вже знайдено яким-небудь із способів, подальшими кроками це рішення оптимізується. Методи відрізняються складністю обчислень. До цих методів відносяться:

груповий метод Л. Гуггмана і П. Хорста. Рішення базується на заздалегідь відібраних яким-небудь чином групах елементарних ознак;

метод головних факторівв. Р. Томсона. Найбільш близький методу головних компонент. Відмінність полягає в припущенні про існування характерностей;

Подібні статті по економіці

Аналіз ефективності діяльності малого підприємства
Наприкінці ХХ ст.. малий бізнес в Україні став реальністю і перетворився у самостійний сектор економіки, зорієнтований на ринкові умови розвитку. За останнє десятиріччя функціонуванн ...

Інноваційна діяльність підприємства
У цей складний для України період відродження ринкових відносин, коли вкрай важливими завданнями є збереження промислового комплексу, його структурна перебудова і забезпечення подальшог ...

Трудові ресурси Київської області та регіональні особливості їх розміщення й використання
Комплексний розвиток продуктивних сил економічних районів - один з пріоритетних напрямків наукових досліджень та практичної діяльності держави і місцевих органів влади з питань регіонал ...