Методи факторного аналізу для оцінки конкурентного середовища фірми

метод максимальної правдоподібності (Д. Лоулі), мінімальних залишків (Р. Харман), α-факторного аналізу (Г. Кайзер і І. Кеффрі), канонічного факторного аналізу (До. Рао), всі оптимізуючі. Дозволяють послідовно поліпшити заздалегідь знайдені рішення на основі використовування статистичних прийомів оцінювання випадкової величини або статистичних критеріїв, припускають великий об'єм трудомістких обчислень. Найперспективнішим і зручним для роботи в цій групі признається метод максимальної правдоподібності.

Основною задачею, яку вирішують різноманітними методами факторного аналізу, включаючи і метод головних компонент, є стиснення інформації, перехід від безлічі значень по т елементарних ознаках з об'ємом інформації nхm до обмеженої безлічі елементів матриці факторного відображення (mхr) або матриці значень латентних факторів для кожного спостережуваного об'єкту розмірністю nxr, причому звичайне r < m.

Методи факторного аналізу дозволяють також візуалізувати структуру явищ і процесів, що вивчаються, а це значить визначати їх стан і прогнозувати розвиток. Нарешті, дані факторного аналізу дають підстави для ідентифікації об'єкту, тобто рішення задачі розпізнавання образу.

Методи факторного аналізу володіють властивостями, вельми привабливими для їх використовування у складі інших статистичних методів, найбільш часто в кореляційно-регресійному аналізі, кластерному аналізі, багатовимірному шкалюванні та інших. [18]

Компонентний аналіз відноситься до багатовимірних методів зниження розмірності. Він містить один метод - метод головних компонент. В цьому методі лінійні комбінації випадкових величин визначаються характеристичними векторами коваріаційної матриці. Головні компоненти є ортогональною системою координат, в якій дисперсії компонент характеризують їх статистичні властивості.

Тривалий час метод головних компонент (компонентний аналіз) розглядався багатьма авторами як один з різновидів методів факторного аналізу. При цьому під факторним аналізом розумівся спосіб приведення безлічі безпосередньо спостережуваних ознак до меншого числа неявних, але об'єктивно існуючих факторів. В наш час метод головних компонент часто відділяють від факторного аналізу. Вперше він був запропонований в 1901 р. До. Пірсоном, потім розвинений, допрацьований, описаний і обгрунтований в роботах Хотеллінга, Хармана, Рао, Андруковіча, Айвазяна, Мхитаряна.

В країнах СНД метод головних компонент став розповсюдяться з появою ЕОМ унаслідок зручності математичних процедур і наявності стандартних програм, які виявилися можливими застосувати для організації математичного забезпечення алгоритму розрахунку.

Метод головних компонент володіє певними перевагами перед іншими методами факторного аналізу. Він не вимагає, наприклад, ніяких гіпотез про змінні, є лінійним і аддитивним.

З числа методів, що дозволяють узагальнювати значення елементарних ознак, метод головних компонент виділяється простою логічною конструкцією і в той же час на його прикладі стають зрозумілими загальна ідея і цільові установки численних методів факторного аналізу.

Подібні статті по економіці

Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки
Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективної структурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клім ...

Види ринку
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаєм ...

Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення
Перетворення планово-директивної економіки у відкриту ринкову пов'язано сьогодні з вирішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією пром ...